На мій погляд, позбавляти волі людей, тобто обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі доцільно тільки тоді, коли є цілковита впевненість, що вони будуть тиснути на свідків, заважати слідству чи втечуть. Якщо всього цього немає, то тоді обирати такий запобіжний захід –це порушення міжнародних стандартів з прав людини, за якими позбавлення свободи під час слідства використовується тільки у виключному випадку.

Це ж саме стосується застави. У нас дуже багато людей вважають, що заставу треба скасувати для випадків обвинувачення у скоєнні корупційних злочинів, але це знов таки порушення ст. 5 Європейської конвенції, яка захищає право на свободу та особисту недоторканність. Цього робити в жодному випадку не можна. Ще раз повторюю, що позбавляти волі і тримати в слідчому ізоляторі під час слідства треба як виключний випадок тільки тоді, коли є загроза втечі або впливу на свідків.

Як ця загальна теза в даному випадку (суд над затриманими податківцями – Ред. ) застосовувалась, я не знаю. Я тільки можу сказати, що загальна ненависть до суддів, які під заставу випускають обвинувачених, необґрунтована, оскільки судді виконують закон – Кримінальний процесуальний кодекс. Це просто необізнаність наших громадян в цих питаннях, вона призводить до таких висновків, призводить, до такої реакції. Насправді в таких випадках в Європі в тюрму нікого не саджають, хоча їхня тюрма, як наш санаторій.

Якщо вони скоїли злочин, і у слідства є докази їхньої провини, то вони мають бути притягнуті до відповідальності, суд має оцінити ці докази і визначитись з мірою покарання. Так має бути. А як буде надалі у цій справі, я не знаю.

На мій погляд, треба оцінювати боротьбу з корупцією не по кількості посадок, а по кількості коштів, які повернули в бюджет. Наприклад одна з компаній, яка продавала тютюнові вироби,  заплатила 300 млн грн штрафу в бюджет – і слава Богу.

Виключно кримінальними правовими заходами не вийде боротись з корупцією, буде тільки погано. У нас всі задіяні в корупційних діях. Весь бізнес на цьому побудований, на превеликий жаль, бо була така система бізнесу.

Треба правила змінити для всіх. А після того, хто буде порушувати правила – карати. А у нас навпаки, у нас правила не встановлюють, і в дії виходить фактично вибіркове правосуддя. Змінити ці правила можливо, була би політична воля.

Те ж саме з електронним декларуванням. Ми не використали електронне декларування виключно як засіб для того, щоб підвести рису і сказати: "Все, з цього дня починаємо жити за іншими правилами, такими-то і такими-то".

Все одно (в Україні – Ред.

) будуть вдаватись до таких вибіркових переслідувань. Я не кажу, що не треба переслідувати. Той, хто скоїв злочин, має відповідати, безперечно. Але я маю сказати, що коли корупція – це одна з головних основ української державності, то карати окремих людей – неправильно.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, следите за обновлениями!