17 травня було прийнято рішення про заборону в Україні російських поштових сервісів і соціальних мереж, в тому числі ВКонтакте, Однокласників, Яндекс і MailRu. Рішення спровокувало шквал емоцій в мережі - як прихильників, так і ярих супротивників такого кроку.
На поточному тижні Верховна Рада України внесла до порядку денного два законопроекти, що стосуються діяльності церкви, "центр управління якої знаходиться на території країни-агресора". Українська православна церква Московського патріархату угледіла в цих документах пряму загрозу для себе і почала діяти на всіх рівнях: від заяв патріарха Кирила до протесту бабусь під будівлею Ради.
"Обозреватель" попросив поділитися своєю думкою про доцільність рішень, що приймаються в Україні, російського політолога, журналіста, політичного діяча Андрія Піонтковського.
Політик запропонував об'єднати обидві теми, оскільки, на його погляд, вони вкрай переплетені.
Я хочу об'єднати ці два питання, тому що вони - про одне й те ж. І Московська патріархія, і російські соціальні мережі, контрольовані ФСБ - це дуже потужні інструменти держави-агресора - Російської Федерації, - веде війну з Україною, так звану гібридну війну.
Інформаційна війна є її частиною, і діяльність Московського патріархату і соціальних мереж - яскравий прояв цієї інформаційної ідеологічної боротьби.
Гундяєв і його попи мало того, що виправдовують російську агресію - вони безперервно "освячують" зброю, яким вбивають українців, вони "благословляють" бандитів - цих "Мотор", яких вони зібрали з усіх російських автомийок і відправили на Донбас.
Що стосується соціальних мереж, проти закриття яких протестує Держдепартамент США і правозахисні організації, то їх власники відкрито і з гордістю зізнавалися, що вони відповідають на будь-які запити ФСБ і з задоволенням це роблять як лояльні російські патріоти.
Якщо гундяевскіе попи грають велику роль в ідеологічному обтісуванні частини українського населення, то соціальні мережі - це, крім того, ще й ідеальний інструмент для чисто розвідувальної роботи через них.
Коли держава знаходиться в стані війни з другої або третьої за своїм військовим потенціалом державою, закриття соціальних мереж - це сама природна реакція: позбавити ворога таких інструментів агресії.
Між іншим, не випадково, що НАТО - люди, які мислять військовими категоріями, які знають, що таке війна, - на відміну від інших західних організацій не піддалися на цю демагогію про обмеження свободи особистості. Коли йде війна, інформація ворога повинна припинятися.
Але я хочу додати й інше. Не випадково такі думки виникли на Заході. Значний привід їм дає і сама Україна. По-перше, чому ці заходи не були прийняті три роки тому? По-друге, чому маса інших каналів впливу Росії залишається безкарною?.
Вкотре я хочу запитати у української аудиторії: чому такий заклятий ворог українського народу, один з організаторів вбивств на Майдані, організатор війни, руки якого по лікоть в крові - Медведчук - не тільки на свободі. Він - великий державний діяч України. За дорученням президента він бере участь в якихось переговорах. Які можуть бути переговори Медведчука з російською стороною, коли це стовідсотковий їх агент?.
Повністю розуміючи і схвалюючи ці заходи, я хочу сказати, що вони: а) запізнілі, і б) неповні. І щодо того ж Медведчука, і щодо того ж Ахметова. Тому вони і викликають таку іноді спірну реакцію на Заході.
Чи слід заборонити УПЦ МП в Україні? Зараз мова йде про тих законах, які обговорюються. Давайте подивимося, наскільки ефективними виявляться ці заходи.
Розумієте, справа в тому, що не можна заборонити людям в щось вірити. Потрібно заборонити цієї організації виходити за рамки своєї чисто релігійної діяльності і реально брати участь у війні проти української держави.
Приєднуйтесь до групи "Обозреватель" на Facebook, слідкуйте за оновленнями!.