До початку 21 століття людство накопичило величезну кількість глобальних проблем. І жителі України, не стали винятком. Ми забрали з собою в майбутнє всі біди 20 століття. Серед них - знищення молодої Української Республіки, комунізм, Голодомор, страшна війна, під час якої найбільше постраждала наша країна, Чорнобиль. Всі ці трагедії не були належним чином осмислені досі. Нам все ще здається, що хтось щось може зробити за нас.
Питання, які виникають в Україні, ми намагаємося перекласти на когось іншого: МВФ, НАТО, Америка, фонди, депутати, президент, олігархи. Проблеми не зникають. І ми знову починаємо довго і нудно плакатися на те, що країною керують ззовні, що все в руках депутатів і олігархів, що все вирішується без нас. При цьому два Майдани показали, що 4000 активних людей можуть поламати плани всіх ворогів України, розвернути країну в бік європейського рівня розвитку і не дати скотитися до радянського комуністичного мракобісся.
Точно такий я бачу сьогоднішню ситуацію в Україні з розвитком благодійності, зокрема розвитком Благодійного Фонду "Квітна". Фонд не повинен спиратися на підтримку депутатів, президента, західних фондів. Українки повинні перестати гинути від раку молочної залози. Це щорічні смерті 7 000 жінок! І їх життя і вирішення проблеми раку грудей знаходиться в руках самих українців, а не міністерств, відомств, клінік, президентів. Тому "Квітна" з першого дня шукала і продовжує шукати підтримку тільки серед пересічних українців, людей, які живуть і працюють поруч з нами - за сусідніми дверима. Серед небайдужих людей, готових вивести Україну з прірви бід.
Ми шукаємо тих, хто готовий жертвувати 100 гривень щомісяця. Тих, хто розуміє, що горе приходить без стуку і може торкнутися будь-якого. Тільки коли критичній масі населення країни стане небайдуже, куди пішли його 100 гривень, в яку форму підтримки і який проблеми вони реалізувалися, тільки тоді ми зможемо побудувати справжній правильний благодійний фонд. Фонд, який рятує жінок. Пошуки міфічних мільярдерів, які вирішують всі питання, виглядають красивою, але мертвонародженою казкою. Вони далекі від наших бід. Пам'ятайте старе і вічне: Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих. Треба рятувати себе самим, а не чекати поки ми вимремо як мамонти.
Настане час, коли кожен українець зрозуміє, що будь-яку проблему може вирішити він і тільки він. Тільки тоді закінчаться трагедії, яких можна було уникнути.
Тільки тоді проблеми почнуть вирішуватися, і фонди в країні запрацюють прозоро. Так, як вони працюють у всьому світі, де 80% коштів на допомогу людям надходять від простих благодійників. Від звичайних людей! Я вірю і працюю над цим. А ви? Приєднатися до нас можна тут.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторського.
Приєднуйтесь до груп "Обозреватель Блоги" на Facebook і VKontakte, слідкуйте за оновленнями!.