Вчора, вертаючись з Донеччини, мав дві розмови. На вокзалі біля каси стояла літня пара. Я пішов купувати морозиво, а дружина підійшла до каси. В цей момент вона почула:
- Смотри, это Тука пошел.
- Да ну, что ему тут делать?
Дружина посміхнулась:
- Он это, он.
Чоловік підійшов до мене. Літня людина.
- Извините, вы - Георгий Тука?
- Да, я.
- Спасибо вам большое. Спасибо за то, что делаете для Донбасса. Мы из Горловки. Тяжело нам там, очень тяжело.
Я потиснув йому руку мовчки - не знайшов, що відповісти.
Далі, їдучи в потязі, мав розмову з молодим (років 30) чоловіком. Віталій. Колишній співробітник "Тітану". Живе в Донецьку. Як тільки почався безлад в місті - звільнився. Зараз працює в Києві "вахтовим" методом.
- Вот, скажите, как же так получилось? Как получилось все это? Ведь я не за Януковича, не за Россию. Но, ведь и после Майдана все пошло не так, как хотели! .. Кому все это нужно? Когда это закончится? У меня и там друзья, и там... Не могу я разорваться! Дедушку ни перевезти не могу, ни бросить....
Хвилин 20 розмовляли на цю болючу тему. Людина явно розгублена!
Прощаючись, я сказав йому:
- Виталий, вот ты сам себе задай вопрос и сам себе дай ответ на этот вопрос: если к тебе в Донецке придут из "военкомата" (а он сам рассказал, что уже ходят), ЧТО ты будешь делать? Не спеши, хорошо подумай и ответь сам себе!
Він відповів миттєво і дуже емоційно:
- Убегу или сяду "на подвал"! Я уже сто раз себе этот вопрос задавал: не могу я воевать ни за тех, ни за этих!
Ми розійшлись по своїх місцях, а я потім довго думав: скільки ж таких, "розірваних навпіл", людей ми зараз маємо по всій країні? І невідомо, чи вдасться їм коли-небудь знайти себе...
За ці дні я чотири рази спілкувався з нашими захисниками-переселенцями: двоє з Горлівки, один з Донецька, один з Алчевська. У трьох з них "там" ще й досі живуть родини, у четвертого родини не залишилось.
У всіх немає житла і повернутись назад можливості немає теж. Всі воюють з перших днів і по сьогодні.
Так, моє серце на боці тих хлопців, які своїм життям захищають нас. Але... і Віталія шкода теж.
Ну, не ворог він! Не ворог...
Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.
Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!