У квітні цього року відзначалася 31 річниця з дня руйнівної катастрофи на Чорнобильській АЕС. Тільки за офіційними даними, сталася 26 квітня 1986 року аварія розцінюється як найбільша за всю історію атомної енергетики. Протягом перших трьох місяців після аварії загинула 31 людина; від наслідків опромінення померли ще 80, а 134 перенесли променеву хворобу. Однак багато дослідників відзначають: точну кількість "жертв Чорнобиля" невідомо досі, а наслідки трагедії проявляються і сьогодні, пише Ксенія Кирилова для LB.

Те як СРСР повів себе по відношенню до країн-союзників, теж постраждали від Чорнобильської катастрофи, заслуговує на окрему згадку. Частина інформації на цю тему починає публікуватися, однак поки, по більшій частині, лише в англомовних джерелах.

Наприклад, го тому були опубліковані перші дані про те, як Москва, намагаючись приховати масштаб того, що сталося усіма можливими способами, що не забезпечила своїх постраждалих союзників навіть базовою інформацією про те, що трапилося.

В результаті, будучи формально однієї з країн Варшавського договору, Румунія в 1986 році пішла на безпрецедентний крок, звернувшись за допомогою до США.

Маючи власну розвідкою, Бухарест дізнався про те, що в Чорнобилі щось пішло не так, протягом декількох годин після аварії. Однак ніякого брифінгу про те, що трапилося з радянської сторони не було. На третій день румунський МЗС відправив офіційні запити до Москви про суть проблем, що виникли, проте всі вони або залишилися без відповіді, або були зустрінуті тотальним запереченням трагедії як такої.

Тому керівництво країни почало вирішувати проблему своїми силами.

Згідно з опублікованими даними, 30 квітня 1986 року міністр оборони Румунії генерал Василе Міля повідомив про перехоплення радянських військових радіопередач. Вони показали, що виникло в результаті Чорнобильської катастрофи радіоактивна хмара цезію-137 і Йода-31 досягла території Фінляндії, Швеції, Норвегії та північної Польщі, а радянська влада вжили заходів для евакуації жителів в районі ядерного об'єкту.