Колишній футболіст розповів про перші дні повномасштабної агресії.
Екс-футболіст київського Динамо Олександр Алієв продовжив розповідь у своєму інтерв’ю про те, яку мотивацію мав на початку повномасштабного вторгнення для того, аби долучитись до лав ЗСУ.
"Першим моїм завданням було евакуювати власних дітей із Києва. Потім, 27 лютого, я долучився до лав ТРО тут, у нас, на Оболоні, 129 батальйон. У мене є один друг, гарний пост посідає на місцевому рівні, і він у цьому ТРО створив групу швидкого реагування. Мала назву "Примара".
Ось таким чином ми, порахуйте, чотири чи п’ять місяців усією Оболонню, як-то кажуть, наводили порядок. Ви ж бачили те відео, де приїхав Камаз та почав роздавати зброю. 500 чи 600 автоматів тоді було роздано. Просто так — усім охочим. А нам потім це доводилось збирати по всьому району.
Можу сказати, що ми за перші три дні десь 370 автоматів одразу повернули назад. Їздили вдень та вночі по всьому району. Десь хтось казав, що почали збиратись якісь маленькі групи. Мародерство розпочалось, почали звичайних людей кошмарити.
У цій групі нас було десь 70 людей, і ось у такій кампанії ми й їздили по всій Оболоні. Та й не тільки по Оболоні.
До мене було нормальне ставлення з боку інших хлопців. Я одразу сказав: "Я — такий самий, що й ви тут усі. Ми — військові". Сиділи разом, їли одне й те саме: тушонку, мівіну. О 7 ранку я виходив із дому, а повертався назад о 3 чи 4 ранку. 3-4 години на сон — і все наново.
Мотивація? Я не міг поїхати з України. Тут народились мої діти, Арина та Артем. Живу тут уже 23 роки. Приїхав геть молодим, бо мене сюди запросив Павло Олександрович Яковенко. Громадянство України мені зробив Григорій Михайлович Суркіс. Грав за збірну України, спів Гімн. Потім народились діти. Я просто не мав права залишати цю країну.
Так, я не воїн, але я мав піти та захищати хоча б свій район. Я мешкаю на Оболоні з 2007 року.
Я навіть не мав намірів десь ховатись. Першочерговим питанням були діти. Я не стану приховувати: у перший день я повернувся додому, а діти мені: "Тату, пішли до паркінгу". Ну, пішли, але я не хотів. Посиділи там із ними трохи, але мені швидко набридло. Сказав їм: "Ви, давайте, збирайтесь та їдьте, а я залишусь". І тут мені зателефонував той мій друг.
Приїхали на місце, видали одразу форму, взуття, автомат. А я тримаю автомат у руках, і не знаю, що з ним робити. Патрони, три повних магазини. Я був як та мавпа, яка взяла до рук гранату. Але нічого, навчився за чотири місяці.
Полігони допомогли, тож зараз володію зброєю нормально.
По орках ще не стріляв, але, якщо чесно, дуже хочеться.
Що трапилось із моїм російським паспортом? Нічого. Я — громадянин України, чим дуже задоволений. Це дуже сильна країна, бо тут мешкають дуже сильні люди", — заявив колишній український футболіст.
Нагадаємо, що найбільшу кількість матчів Алієв провів у складі київського Динамо — 132, забивши при цьому 30 голів та віддавши 27 гольових передач.