В історії воєн немає прецедентів тому, що прямо зараз відбувається у Запоріжжі. Ніколи раніше атомна електростанція не була на передовій війні, а також важливим об'єктом у стратегії воюючих сторін..

Від того, як Росія, Україна та весь світ розберуться з цим моментом на краю прірви, залежатиме, як війни в наш час відбуватимуться. І чи можна їх взагалі обмежити, – пише на сторінках Bloomberg журналіст та письменник Андреас Клутх. Він нагадує, що під час розмови з президентом Франції Еммануелем Макроном російський лідер Володимир Путін нібито погодився пустити міжнародну групу на Запорізьку АЕС задля забезпечення безпеки. І це підбадьорює, якщо це правда. Тому що Путін має звичку брехати про свої наміри. Саме це він зробив перед вторгненням в Україну півроку тому.

ЗАЕС – найбільша атомна електростанція у Європі. До атаки Путіна вона генерувала п'яту частину електроенергії в Україні. Росія захопила її у березні і відтоді контролює. Раніше на станції працювало 11 тисяч людей. Багато хто вже втік від війни. Але персонал, який зараз обслуговує ЗАЕС, все ще український. Ці інженери стали заручниками. Вони підтримують безпеку та роботу електростанції, але під дулом автоматів.. Тактично Росія використовує ЗАЕС як щит. Російські війська розмістили своїх солдатів, зброю та боєприпаси поряд з реакторами та сховищем ядерних відходів, розраховуючи, що українська армія не наважиться обстріляти їх артилерією.. Адже вибухи можуть призвести до витоку радіації чи навіть розплавлення активної частини реактора. Обстрілюючи українських військових із території електростанції, Росія також намагається уповільнити український контрнаступ, націлений повернути контроль над півднем країни..

[see_also ids\u003d"

Зі стратегічної точки зору Москва хоче від'єднати ЗАЕС від української електромережі та з'єднати зі своєю. Фактично, вона сподівається вкрасти більшу частину українського забезпечення енергією. Російські військові намагаються підірвати лінії передачі на електростанції. І це дуже небезпечно. Україна ж має цілком протилежні цілі. Вона хоче звільнити своїх громадян, які стали заручниками на ЗАЕС, а також зберегти потік електроенергії в українську мережу. Київ хоче звільнити електростанцію від російських окупантів, щоби можна було повернути контроль над іншими районами на півдні.

Але, перш за все, українці хочуть не допустити ядерної катастрофи на кшталт тієї, що сталася у Чорнобилі 1986 року.. І тут інтереси Києва збігаються з інтересами ООН, МАГАТЕ, а також країн Заходу, Сходу, Півдня та Півночі, всього людства загалом. Сама природа загрози робить ситуацію безпрецедентною. Радіоактивна хмара із Запорізької АЕС у разі аварії полетить туди, куди її забере вітер. Воно може з'явитися у Західній Європі, на Близькому Сході, у Білорусі, Росії чи десь ще. Таку катастрофу неможливо ізолювати в межах географії. Тому вона може спровокувати широку паніку, через яку інші країни будуть залучені до війни.

Щоб не допустити такого жахливого сценарію, директор МАГАТЕ Маріано Гроссі неодноразово просив зупинити операції навколо ЗАЕС, щоб міжнародна організація могла відправити туди своїх фахівців, щоб вони подбали про безпеку на електростанції.. Після розмови з Макроном у вихідні лідери США, Великої Британії та Німеччини також закликали Путіна дозволити провести таку інспекцію.. Але проблема в тому, що хоч ситуація і зовсім нова, людська природа в ній – навпаки. Автор пише, що правда завжди стає першою жертвою війни. І тому ніхто не може підтвердити, яка з армій «насправді обстрілює» ЗАЕС.

Звичайно ж, Росія звинувачує у всьому Україну. Але це малоймовірно. Так, українська сторона звільнила б АЕС за допомогою сил спеціального призначення, якби могла. Але так вона б знищила велике джерело електроенергії своєї країни, поставивши при цьому під радіоактивну загрозу всю Україну.. Тож такі українські обстріли були б масовим самогубством..

[see_also ids\u003d"

Київ, у свою чергу, стверджує, що саме російська армія навмисно провокує ескалацію та навіть готує операцію «під чужим прапором». Враховуючи, що Путін – це агент КДБ, який протягом більшої частини своєї кар'єри маніпулював реальністю за допомогою дезінформації та брехні, українська версія подій видається більш правдоподібною.. Це підводить до іншої вічної проблеми, що загострює нинішню кризу. Йдеться про внутрішню напругу, описану прусським ветераном воєн Наполеона Карлом фон Клаузевіцем: навіть якщо генерали хочуть зробити конфлікт обмеженим, сама війна, здається, хоче стати абсолютною.

Україна, очевидно, не хоче поступатися ЗАЕС. Тому що це була б велика поразка у битві за існування країни. Однак Путін не може дозволити собі відступити з електростанції, бо так російська перемога в Україні стала б ще нереальнішою.. А поразка може призвести до його повалення.

З самого початку безглуздого нападу на Україну особисті інтереси Путіна сильно розходяться з інтересами росіян чи іншого народу, не кажучи вже про українців. Його цікавить лише те, чи запам'ятають його та як.

І не важливо, скільки людей він потягне на той світ за собою. Саме тому, якщо ситуація буде справді гіркою для нього, Путін може зважитися на ескалацію, застосувавши хімічну або навіть ядерну зброю.. У питанні Запорізької АЕС Путін незалежно від того, що він сказав Макрону, може піти на ризик, спровокувавши розплавлення активної частини реактора, щоб змусити Україну підкоритися. Тому весь світ: від Парижа до Анкари та Пекіна – повинен зупинити його. Хоча успіх цих зусиль не гарантовано.