Після жахливої \u200b\u200bтрагедії 18 січня із загибеллю керівництва МВС у Броварах, що сколихнула не лише поліцейських та нацгвардійців, а й усе суспільство, звучить багато побоювань щодо збереження стабільності у системі внутрішніх справ. Сьогодні парламент призначив міністром внутрішніх справ Ігоря Клименка, який у статусі глави Нацполіції виконував обов'язки міністра. Де-юре необхідні дії держава зробила, і це добре.

Де-факто система внутрішніх справ налічує сотні тисяч службовців та п'ять органів (Нацгвардія, Нацполіція, Держслужба надзвичайних ситуацій, Прикордонна та Міграційна служби), де персональна харизма чи управлінський стиль керівника МВС впливають на діяльність, але не визначають її. Тим більше, після деполітизації МВС у 2015 році більше немає «міністра міліції», а саме міністерство виконує (принаймні хоча б намагається виконувати) функцію політичну, а не управлінську.

[see_also ids\u003d"

Тому краще подивитися на саму систему: яка вона зараз і що на неї чекає. Чи вдалося підрозділам МВС знайти баланс між війною та повсякденними мирними завданнями, включаючи своє реформування у бік якісного очищення системи?

Основні виклики, які загострила війна.

Таким чином, 2022 рік став випробуванням для всієї країни, всі органи влади в умовах війни адаптували свої функції до потреб воєнного часу, особливо це стосується органів у системі національної безпеки та оборони.. Міністерство внутрішніх справ координує діяльність п'яти органів, які прямо залучені як у відсіч збройній агресії Російської Федерації, так і забезпечення порядку в тилу, налагодження життя на деокупованих територіях і т.п..

Вже зараз можна констатувати таке.

По-перше, наявність кадрової стабільності на рівні вищого керівництва. Адже завдяки низці вдалих рішень уряду 18 і 20 січня вдалося визначити як виконувача обов'язків міністра внутрішніх справ, так і голову Національної поліції.. У той же час ситуація, яка полягала в тому, що Ігор Клименко більше двох тижнів фактично керував і міністерством, і Нацполіцією, негативно позначалася на ефективності діяльності всієї системи МВС просто через відсутність у її керівника часу на суміщення посад та транзит робочих справ. Саме тому призначення його 7 лютого міністром без. » — вдале рішення, яке дозволить скоротити будь-які перехідні періоди та забезпечити політичну стабільність.

Варто зазначити, що міністр та керівник поліції — це дві різні за функціями посади. Перший — політична особа (у сенсі формування державної політики, представлення інтересів органів в уряді тощо). ), а другий виконує управлінські функції (оперативне управління органом). Це досягнення вже згаданої деполітизації 2015 року. Щоправда, її ще треба завершити, адже, попри класичну європейську модель, міністр внутрішніх справ впливає на кадрові призначення в поліції, наприклад погоджує призначення керівників обласних управлінь.. Враховуючи різний функціонал посад міністра та керівника поліції, важко сказати, чи дає досвід управління поліцією суттєві переваги у виконанні політичних функцій міністра. Він дає знання системи, що великий плюс, а з іншого боку, завжди створює ризики, що інтереси його колишнього відомства перевалюватимуть над інтересами інших органів системи МВС.. Але шукати кандидатів під час війни — справа невдячна, тож, найімовірніше, найвдаліше рішення — якнайшвидше призначити того, хто вже прийняв на себе частину справ.. Також потрібно якнайшвидше призначити керівника Нацполіції.

По-друге, фактичні функції, які виконують органи системи МВС, суттєво зрушили у бік реагування на виклики, поставлені війною. Хоча це і здається очевидним, проте слід проговорити, адже нова ситуація прямо впливає на роль МВС. Насамперед йдеться про мілітаризацію — Нацгвардія з її змішаною функцією внутрішньої безпеки та охорони громадського порядку зараз більше орієнтована на забезпечення сил оборони спеціалізованими кадрами. Також і в інших органах системи МВС: для всіх, хто хотів захищати країну на передовій, створено умови для транзиту у бік з'єднань Збройних сил України.

Значні ресурси поліції та ДСНС йдуть на підтримку безпеки в тилу, збереження та відновлення критичної інфраструктури, відновлення функціонування влади на деокупованих територіях шляхом здійснення першочергових заходів безпеки, розмінування територій, фіксації пошкодження житла тощо..

Водночас прикордонна та міграційна служби посилено охороняють кордони, ретельніше працюють із міграційними заходами та взагалі намагаються надавати якісні послуги громадянам України у складних умовах..

[see_also ids\u003d"

Зрештою, про це мало говорять, але треба віддати належне поліцейським, які активно залучені до розслідування військових злочинів.. Причому першочергові слідчі дії зазвичай лежать на плечах саме поліцейських.. А це і виявлення тіл закатованих росіянами українців, і ексгумація масових поховань, і психологічна підтримка людей на щойно звільнених територіях і т.п.. Це неабиякий психологічний виклик для кожного, а поліція за рахунок регіональної присутності та значної кількості особового складу максимально залучена до цих процесів, без яких ніяке розслідування та притягнення винних до відповідальності неможливе.

Але! Ніхто не скасовував злочинності — від крадіжок та пограбувань, шахрайства та дорожньо-транспортних пригод із потерпілими до кібератак, кількість яких значно зросла. Однак ресурс системи обмежений, насамперед, у фахівцях, які більше зосередилися на питаннях національної безпеки, а не побутової злочинності.. Результати розслідування (у народі — «показники розкриття») очікувано знизилися, щоправда, переважно на ділянках, які й раніше були проблемними: наприклад, квартирні крадіжки або шахрайство з банківськими переказами (зараз додалися псевдоволонтери, які активно паразитують на війні). Найбільша проблема попереду — погіршення соціально-економічної ситуації, демобілізація, незаконне поводження зброї та боєприпасів… До цих негативних супутників війни, про яких може розповісти будь-який кримінолог, необхідно готуватися заздалегідь.

Отже, органи системи МВС сьогодні не лише виконують цивільні функції, а й дають збройну відсіч агресору, підтримують порядок у тилу та відновлюють життя на деокупованих територіях, виконують функції у сфері кримінального переслідування..

По-третє, попередня критика щодо незаконних практик роботи чи прояву корупції залишається актуальною. Тому заперечувати необхідність розвитку, навіть за умов війни, не слід. Процес самоочищення насамперед через дисциплінарні процедури фактично заморожений, а прояви корупції ретельно замовчуються.. Здається, що лише під тиском європейців та американців протягом останніх двох тижнів активізувалися розслідування, зокрема пов'язані з корупційними схемами на митниці, закупівлі, гуманітарці.. На жаль, у всіх цих злочинах є десятки та сотні виконавців, у тому числі всередині самої системи МВС.

Чи можна продовжувати очищувати та реформувати МВС в умовах війни?

Відкладати це на мирний час неправильно не лише з погляду моралі, а й за політичною потребою. Ми маємо завдання виконати рекомендації Європейського Союзу про вступ України, подані 17 червня 2022 року.. Одна з них безпосередньо стосується органів системи МВС, а саме частина Рекомендації № 4 — «прийняти комплексний стратегічний план реформування всього сектору правопорядку як частини безпечного середовища України».

11 січня 2023 року генеральний прокурор Андрій Костін повідомив, що Міжвідомча робоча група розробила проект Комплексного стратегічного плану реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки та оборони України на 2023–2027 роки та направила його до офісу президента України для вивчення та подальшого затвердження указом президента України.

Серед іншого, до стратегічних пріоритетів реформування органів правопорядку увійшли: забезпечення дієвості та ефективності органів правопорядку як невід'ємної складової сектору безпеки та оборони, в рамках якого вони забезпечують національну безпеку України, у тому числі громадську безпеку та порядок, протидію злочинності; розвиток системи управління, орієнтованої на результат відповідно до встановлених пріоритетів; комплексна цифрова трансформація системи, а також відкритість, прозорість, підзвітність, незалежність та її політична нейтральність.

Що ж стоїть за цими офіційними формулюваннями? Продовження тих же реформ, які не були завершені після Революції Гідності. У нас досі працюють якісно нові органи чи підрозділи, наприклад, патрульна поліція чи сервісні центри МВС, проте говорити, що вони утворюють систему, складно. Є нові та старі структури, нові та старі кадри, які співіснують. І це проблема, тому що після закінчення війни ми знову почнемо стару історію про очищення, атестацію, перезавантаження.

Зробити це вдало майже неможливо, часто просто неконституційно, тож швидше слід змінити внутрішню структуру: наприклад, реформувати кримінальний блок поліції, об'єднати посади слідчого та оперативного працівника, запровадити чітку систему оцінювання за критеріями якості роботи, а вже потім дивитися, як люди. Якщо працюватимуть діючі системи оцінювання та дисциплінарної відповідальності, неефективні правоохоронці будуть звільнені природним шляхом як службовці, які не виконують свої службові обов'язки, належним чином.

Недарма стільки було сказано і про деполітизацію — насправді надмірний політичний вплив залишається, і це один із найбільших викликів для такої масштабної системи, як МВС. Згадані процеси мілітаризації матимуть наслідком те, що органи системи МВС тривалий час залишатимуться ключовим силовим блоком держави, відповідальним за внутрішню безпеку. Натомість невдалими кадровими рішеннями, толерантністю до корупції чи просто нереагуванням на системні проблеми можна створити ситуації, коли цей ресурс буде використаний проти українців. Тому сьогодні ми займаємося деолігархізацією, але паралельно не повинні забувати, що органи, що мають монополію на застосування сили, так само потребують пильної уваги.

Разом з тим, слід уточнити, що позиція ЄС полягає в тому, що наш План як кандидата в ЄС має стосуватися мирного часу.. Тому до нього не увійшли проблемні питання функціонування органів правопорядку в умовах війни, питання військової та військової юстиції, політики деокупації та повоєнного відновлення України (у частині безпечних заходів). Чи це критично? Насправді ні, якщо паралельно з цим документом мати якісну державну (публічну) політику з питань, перерахованих вище.

Тому що одна справа, яку систему правопорядку хочуть бачити європейці (справді, це система мирного часу), інша — які виклики перед нею ставить війна сьогодні і як зберегти систему правопорядку до мирного часу..

Таким чином, незважаючи на сталість системи МВС в умовах війни, це має бути не результатом спорадичних зусиль добрих керівників чи низової ініціативи підлеглих, а частиною постійної, послідовної, результативної державної політики воєнного часу..

[votes id\u003d"