Час революцій та воєн змінює свідомість людей, руйнує все старе, народжує нові ідеї. Хвиля змін захльостує всі сфери соціального життя. У тому числі культуру. Та театральне мистецтво зокрема.
Виходячи зi змісту прем'єрних вистав більшості сучасних театрів, настав час інновацій.
З'явилося багато незвичайних постановок.
Наскільки вони цікаві глядачеві, чи знайдуть довге сценічне життя, чи перейдуть до так званої "знакової театральної класики", покаже час. Але театральне мистецтво, безумовно, змінюється. Воно стає більш експресивним, більш видовищним та натуралістичним. Хоча є й певна частина постановок "без натуралізму". На сцену сходять високий рівень умовності, містика і навіть колаж.
Вочевидь, що досвідченому театральному глядачеві все нове та незвичайне цікаво. Можна сміливо сказати, що сучасний інноваційний театр стає інструментом збудження широкого спектру емоцій на межі стресу. Нерідко - через здивування та, навiть, огиду. Цей метод можна порівняти з тим, що в психології називається "аверсивною терапією".
Доводиться враховувати, що це може дати гострий непередбачуваний результат. Тому на афішах цілком справедливо позначено попередження "16+".
Водночас, при перегляді таких постановок глядач не обмежений звичними рамками (у тому числі пристойністю), простір його фантазії розширюється. Особливо це спостерігається при новому прочитанні класичних п'єс.
Як приклад, наведу гострольний спектакль театру "Маланка" (Київ) за п'єсою Івана Франка "Украдене щастя", який пройшов на сцені Одеського ТЮГу ім. Ю. Олеші.
Це - цілком несподіване прочитання класики режисером Гія Панчкорія. Основні ідеї твору, закладені І. Франком, йдуть на другий план. Про несправедливість соціальних умов селян, у яких живуть головні герої, про підступність рідних, про втрату традицiйнoi цінності шлюбу та страждання у любовному трикутнику, глядач не замислюється взагалі.
Але думка про те, що "головна постраждала" відчуває біль тому, що винна у своїх бідах сама, звучить цілком сучасно. Більш яскравого постфеміністичного прочитання "Украденого щастя" I. Франка ви не побачите. Можливо, що широке проникнення психологічних теорій у повсякденне життя людей вимагає нового прочитання театральних вистав. Але, вочевидь, так само, що не всі досвідчені театрали та справжні поцiнювачи класики готові до таких прочитань.
На мій погляд, тут важливо анонсувати інноваційні прем'єри, супроводжуючи невеликим коротким описом того, що має бути побачено на виставi, з позначкою "нове прочитання". Тоді, обираючи виставу, глядач матиме змогу побачити, як і улюблену ним справжню класику, так і щось "підриваюче мозок". Ну а для тих, хто готовий до вибуху та бажає побачити щось сучасне, кращої вистави, мабуть, не знайти. І Одеський ТЮГ дав глядачеві таку можливість бачити iнновацiйне прочитання.
Текст: Маргарита Коробіцина