«Руслан Стефанчук: В основі ідеології нашої партії - лежить ідеологія лібертаріанства.
Соня Кошкіна: Перепрошую. Володимир Зеленський взагалі знає, що це таке? Він зможе це слово вимовити?
Руслан Стефанчук: Звичайно»
(LB.ua, 22/05/19) Оскільки, припускаємо, не всі ще члени партії «Слуга народу» в змозі вимовити слово «лібертаріанство», а тім більше – відрізнити його від «лібертинізму» (а це може викликати непорозуміння, у тому числі – і сексуального типу), то на презентацію на НСК «Олімпійських» ідеології партії можна запросити один із улюблених музичних колективів «Обкому» - британський гурт The Libertines («ЗЕЛібертіни», як прийнято писати у ЗЕ! Команді).
Чому саме їх? – може запитати той чи інший лібертаріанець, член «Слуги народу».
По-перше, у хлопців є певний досвід виступів на великих територіях, тобто масштабом «Олімпійського» їх не налякати. Як, до речі, і публікою – членами партії. Про це свідчить, наприклад, цей виступ The Libertines:
По-друге, у ЗЕЛібертинів теж є досвід здачі аналізів на зміст наркотичних речовин. Може, і не такий успішний, як у Зеленського (бо часом, точніше - постійно, здається, що він відніс своєму другу Пальчевському аналізи невідомого волонтера), - але вони свою залежність не ховають, а навіть спивають про це відверто:
Врешті-решт, The Libertines вміють зминати «прикольні» ролики, а це, як свідчить вдалий виступ Зеленського в обох відділеннях президентських виборів, – запорука успіху і партії «Слуги народу» на парламентських виборах. Особливо, коли вони на роликах – ну як «слуги народу»: гуляють серед простого натовпу, без охорони, пішки:
Але. Є одно, тобто два «але». Навіть три, якщо не більше.
Перше. У Зеленського поки ще не складаються відношення с Британією (див. про це тут).
Тут вже нічого не поробиш: славетний англійський гумор відрізняється від гуморесок «кварталів».
Друге. А раптом хтось об’яснить Зеленському та його ідеологу Руслану не тільки те, чім відрізняється «лібертаріанство» від лібералізму чи лібертинізму, але і те, що лібертаріанство у воюючий країні – це вже занадто. Ну хоч
Аркадій Бабченко, він як раз учора про це написав. Наведемо уривок мовою Аркадія:
«Новая партия заявляет, что ее идеология - либертарианство.
Друзья мои.
Игры в электронное правительство по фейсбуку - хороши в Эстонии. Игры в уменьшение влияния государства - хороши, скажем, в США. Игры в референдумы по любому чиху - хороши в Швейцарии.
А в Украине в данный момент времени хороши только одни игры - в построение сильного милитаризированного государства. С сильной, способной к принятию решения, властью. С армией, способной противостоять агрессии самой сильной на данный момент диктатуры мира с имперскими амбициями. Со внутренними службами, способными противостоять её же гибридной войне. С экономикой, способной обеспечивать и то, и другое и третье в условиях блокады и давления.
Чтобы уменьшать влияние государства - необходим один, но критически важный фактор, без которого никуда не деться. Надо это государство иметь. Надо его построить»
(кінець цитати).
І останнє «але». Справа в музичних смаках «кварталів». Може, їм весь цей «альтернативний інді-постпанк» The Libertines взагалі не до вподоби. Хтось бачив цих британців на концертах «Кварталу 95»? Кіркорова «квартали» запрошували до себе, «Чай вдвоём» були, «Потап і Марув»… Тото Кутуньо… Шульженко… А ось The Libertines, якщо ми не помиляємося, не були.
О, ледь не забули! Ідеологи (та і практики) «лібертаріанства» в України вже були: Маша Гайдар, наприклад, чи Саша Боровик.
Проте якось не склалося. Хоча було смішно і «прикольно».