Два нові дослідження, які були проведені незалежно один від одного в Європі та США, показують, що пацієнтам, які пережили рак та важку хіміотерапію, корисно залишатися фізично активними та більше ходити.
Перше дослідження, яке було організовано доктором Флуртьє Молс (Floortje Mols) з Тілбурзького університету в Нідерландах, виявило, що у людей, які пережили рак товстого кишечника, всього 150 хвилин помірних або інтенсивних вправ на тиждень можуть покращити самопочуття і зменшити симптоми периферичної нейро.
У другому дослідженні, яке було проведено доктором Філліпсом (Phillips) з Північно-Західного університету в Чикаго (США), вчені отримали ще цікавіші результати.
Виявилося, що у пацієнтів, які перенесли рак передміхурової залози, 3 години повільної або 1,5 години швидкої ходьби на тиждень призводять до покращення гормонального статусу та якості життя..
Результати обох досліджень було опубліковано у виданні Journal of Cancer Survivorship: Research and Practice.
Ходьба добре, а швидка ходьба – краще.
Доктор Філліпс та його колеги вивчали вплив ходьби та інших видів фізичної активності на якість життя чоловіків, які пережили рак передміхурової залози.. Їхнє дослідження показало, що всього 3 години швидкої ходьби на тиждень здатні покращити стан таких людей, а швидка (спортивна) ходьба вдвічі ефективніша..
«Ми хотіли визначити, яка активність для них краща, тому що кількість людей, які пережили рак передміхурової залози, постійно зростає, а наші знання про їхні подальші перспективи недостатні. Внаслідок значного поліпшення діагностики та лікування раку виживання виросло, але багато методів лікування мають серйозні побічні ефекти», - пояснив Філліпс в інтерв'ю онлайн-виданню Medscape Medical News.
«Фізична активність допомагає боротися з деякими побічними ефектами хіміотерапії та підвищувати якість життя пацієнтів, але люди завжди запитують одне й те саме: скільки саме мені треба займатися, щоб відчути себе краще? А ми просто не знаємо відповіді на це питання», – продовжує дослідник.
Група доктора Філліпса проаналізувала історії 1917 пацієнтів, які до 2008 року перенесли рак передміхурової залози.. Всі вони були лікарями, які брали участь у національному дослідженні Health Professionals Follow-up Study, розпочатому у 1986 році.
Після введення в аналіз найважливіших факторів вчені дійшли висновку, що чим більше пацієнти ходять пішки, тим вище у них якість життя і тим рідше вони скаржаться на слабкість, депресію та збільшення маси тіла.. Учасники, які займалися швидкою (спортивною) ходьбою понад 90 хвилин на тиждень, мали навіть найкращі показники порівняно з тими, хто просто ходив пішки.
Тим не менш, фізична активність не впливала на проблеми з сечовипусканням, дефекацією та сексуальною функцією.
«Навіть не дуже інтенсивна фізична активність, така як робота в саду, асоціюється з покращенням гормонального фону та якості життя. Такі хворі рідше скаржаться на втому, депресію, набір ваги.. Тому ми можемо сміливо рекомендувати своїм пацієнтам хоча б потроху ходити зі швидкістю 2-3 милі на годину – це той мінімум, який змусить їх відчути себе краще. Але в ідеалі ми повинні прагнути, щоб наші пацієнти по 3-5 годин на тиждень займалися помірними фізичними навантаженнями», - дає пораду колегам доктор Філліпс..
Продовжуйте рухатися.
Звернемося до даних європейського дослідження, проведеного доктором Молсом з Нідерландів. Вона зі своїми колегами проаналізувала історії 1648 пацієнтів, які перенесли колоректальний рак у період з 2000 до 2009 року.. З них 506 осіб (31%) отримували хіміотерапію.
«Хіміоіндукована периферична нейропатія (CIPN) – це серйозний привід для занепокоєння. Особливо зараз, коли спектр препаратів, здатних викликати CIPN, значно розширився», - пишуть дослідники..
Всі учасники дослідження заповнювали анкету EORTC QLQ-C30, яка призначена для оцінки якості життя, пов'язаного зі станом здоров'я, а також спеціальну анкету з периферичної нейропатії EORTC QLQ-CIPN20, у якій вказуються сенсорні, моторні, автономні симптоми..
Для оцінки фізичної активності використовувався опитувальник EPIC (European Prospective Investigation Into Cancer). Учасники повідомляли, скільки годин на тиждень та в день, як часто вони займаються тими чи іншими видами фізичної активності (ходьба, їзда на велосипеді, робота в саду, прибирання будинку, спорт).
Вчені дійшли висновку, що пацієнти, які не виконують національних рекомендацій з фізичної активності, найчастіше скаржаться на симптоми периферичної нейропатії після хіміотерапії раку.. Всього 150 хвилин помірної фізичної активності на тиждень (велику частину днів тижня) помітно покращують стан хворих та підвищують якість життя.
Заняття по 150 хвилин на тиждень асоціюються з покращенням когнітивних, емоційних та соціальних показників, а також загального стану здоров'я; знижується кількість скарг на нудоту, блювоту, біль, задишку, безсоння, втрату апетиту, запори, діарею.
Дослідники із задоволенням відзначили, що у Нідерландах 90% пацієнтів, які пережили колоректальний рак, виконують національні рекомендації з фізичної активності, тобто приділяють заняттям помірної інтенсивності 150 хвилин на тиждень..
«Хочеться нагадати, що регулярні фізичні вправи відіграють важливу роль у профілактиці колоректального раку, а також у лікуванні та реабілітації.. Наші пацієнти, які пережили це захворювання, що перевертає життя, повністю усвідомлюють важливість фізичної активності», - пише доктор Молс у своїй статті.
medbe. ru.