фото з football.ua
Аналізуємо, наскільки ризикує Руслан, обравши французький гранд.
Безумовно, для всього українського футболу саме Олександр Зінченко є головною експортною гордістю. Те, як гравець впливає на гру переродженого Арсеналу, викликає лише захоплення та тисячі клікбейтних заголовків у аналітичних текстах різних експертів. Зі схожим бажанням хочеться хвалити й Віталія Миколенка, який за рік в Евертоні став чи не єдиним надійним гравцем у проблемному клубі.
Але проста вболівальницька душа пересічного фана завжди тяжіла до яскравого та атакувального, хоч і куди менш стабільного Руслана Маліновського. Удари з кільканадцяти метрів, переможні голи Ювентусу, корона кращого асистента ліги та магічний ареал українця, який знову підкорює Італію. І це все – в унікальній Аталанті, яка з мінімальним ресурсом грала так, що деякі матчі хотілось записати на диск та передивлятись ще, ще і ще.
Справедливо сказати, що Руслан був найяскравішим нашим гравцем, який виступав за кордоном. Так було до початку цього сезону, у якому і в Аталанти не пішло, і у Руслана виникла необхідність щось змінювати. Зі всіх претендентів найбільш конкретним виявився Марсель.
Football.ua розповідає про те, які шанси у Маліновського стати зіркою ще й у Франції.
Чому Маліновський пішов з Аталанти?
Чотири сезони та 114 матчів за Аталанту награв Руслан з моменту переходу у 2019 році. За цей час роль українця змінювалась від перспективного новачка до джокера, який підсилював гру з лавки або майже-майже основного у хитрих тактичних схемах Гасперіні.
Проте Маліновському відверто не пощастило. Саме на його час перебування у клубі припало бажання головного тренера шукати більше балансу у центрі поля. Саме для цього минулого року за дуже солідні гроші Аталанта дістала Тена Копмейнерса – унікального та універсального півзахисника. Який дав команді і баланс, і об’єм, і виконання стандартів, і відмінні фізичні дані. І, якщо казати відверто, у конкретному випадку став кориснішим за українця.
"Аталанта шукає гравця, який може гарантувати більше 6 голів. Маліновський дуже добре адаптувався в новій для себе ролі, він був неймовірним. Але це правильно, що на ринку клуб шукає гравців з більш відповідними нашій грі характеристиками", - так казав Гасперіні перед початком цього сезону. І, не дивлячись на хорошу гру Руслана, свою думку тренер так і не змінив.
У який Марсель йде Руслан?
З літа з французькою командою відбувається дивне. Посеред підготовки до нового сезону з клубу пішов Хорхе Сампаолі – тренер, який привів Марсель до срібних медалей чемпіонату. Успішного аргентинця терміново замінили на Ігора Тудора, підписавши під нього одинадцять нових гравців.
У суцільному хаосі команда провела першу частину сезону. Десь, в епізодах стабільності, Марсель видавав хороші переможні серії. Але після – все одно наставали прикрі нічиї та безальтернативні поразки. На удачі провансальці ледь не пролізли до 1\8 Ліги Чемпіонів, але у сумбурному останньому матчі все ж програли Тоттенгему та не потрапили навіть у Лігу Європи.
Не дивлячись на це, Марсель нині йде третім у чемпіонаті. Та зберігає шанси закінчити Лігу з призовими медалями.
Навіщо Марселю брати Маліновського?
Єдина стабільність у грі Ігора Тудора – це намагання зберігати від Сампаолі ігровий модуль 3-4-2-1. Ще за часів аргентинця Марселю вдавалось саме за цією схемою вдало атакувати та успішно оборонятись.
"Двійка" у схемі – це позиція під-нападників, які грають в центрі, мають реагувати на втрату м’яча, загострювати при атаках або й ставати додатковими опціями для завершення створених моментів.
На старт сезону Марсель підходив з повним комплектом гравців у цю лінію. Для цього у ростері були Амін Аріт, Ченгіз Ундер, Дімітрі Пайет та Жерсон. За потреби вище за звичну позицію міг зіграти ще й Маттео Гендузі.
Втім, практика показала, що лінія потребує підсилення. Через повну невідповідність до бачення гри Тудора, Марсель відправив бразильця Жерсона на Батьківщину. Крім того, з віковим Пайетом головний тренер не знайшов спільну мову від початку сезону і дуже обмежено довіряє капітану команди. Останньою краплею стала травма Аміна Аріта, яка залишала Тудора з двома здоровими гравцями у лінії та Маттео Гендузі.
Чим Малиновський буде корисний Марселю?
Руслан приїздить грати у добре знайомий модуль та знайому позицію. Його головні чесноти – це динаміка, хороший удар, вміння швидко реагувати на втрату м’яча. Три роки в Аталанті покращили і пресинг-інтенсивність Руслана, на яку теж звертатиме увагу Ігор Тудор. Крім того, Маліновський зможе додати Марселю ще і якісних стандартів.
Примітно, що найбільш схожим з діючих гравців провансальців за профілем до Руслана є… діючий капітан Дімітрі Пайет. Якого цінують за ці ж самі ігрові якості. При цьому, Маліновський є значно молодшим та інтенсивнішим, дає більше об’єму і, поки що, не конфліктує з головним тренером.
Які ризики у можливому трансфері?
А тепер до сумнівного. Слід брати до уваги, що за пів року Тудор не зміг стабілізувати команду у зрозумілу концепцію. Від матчу до матчу Марсель змінюється, живе короткими циклами та про хоча б якісь стратегічні плани поки що говорити важко.
Звісно, багато питань до тренера, якому довелося брати в команду з одинадцяткою нових гравців, бути не може. Втім, п’ятірка з цих футболістів може покинути команду вже влітку: Нуну Тавареш, Ерік Байї, Амін Аріт, Ісаа Каборе та Рубен Бланко грають у Франції на правах оренди. І далеко не всіх буде готовий купити марсельський клуб. Тож доведеться знову шукати десь велику кількість нових гравців. І знову потрапляти у турбулентність.
Конкретні питання вже до тренера починаються з постійних історій про конфлікти штабу з гравцями. За короткі пів року Тудор встиг посваритись з Пайетом, Гендузі та Колашинацом. І на сторінки спортивних видань регулярно витікає інформація про нові скандали та важку атмосферу у команді.
Втім, із всіх можливих варіантів Марсель є для Маліновського чи не найкращим. Клуб потребує гравця саме такого ампула та рівня. Принаймні доки Тудор буде керувати командою Руслан може розраховувати на регулярну практику.
Реклама
Чого не гарантують ні переходи у Вест Гем, ні у Тоттенгем.
Звісно, новий чемпіонат у майже тридцять років – це завжди виклик. Але досвід у схожій бельгійській лізі та характер українця дає привід сподіватись на краще. Тим більше, що приклад Данила Ігнатенка, який ризикнув перейти у Бордо та не прогадав – надихає.
У будь-якому випадку ми бажаємо Руслану удачі. Що-що, але вболівати за нього точно буде вся країна.
Богдан Максимець, Football.ua