фото з Обозреватель
В Украине мы жили в герметичном пространстве и считали, что у нас хоть и ужасное руководство, но оно точно не хочет ни на кого нападать. Даже войска в Венгрии, Чехословакии или даже война в Афганистане нас не убеждали, потому что мы считали, что эти люди не самоубийцы. И что они просто играют в агрессора, а на самом деле могут только что-то мелкое делать.
Далее текст на языке оригинала. Ми теж жили спокійно, тому що знали, що Захід на нас не збирається нападати, а радянське керівництво теж першим війну не почне. Водночас на Заході всі ці десятиріччя жили в страху, що Радянський Союз нападе. І це був раціональний страх, бо цією країною керували ідіоти.
Тому 1991 рік був тріумфом — мовляв, цей монстр зник, тепер Росія буде нормальною країною, яка буде з нами співіснувати. Може, Росія не така, як Німеччина чи Франція з точки зору цивілізації, але вона як Індія: велика країна, з якою треба торгувати, мати хороші стосунки, плюс там Чайковський, Толстой, "Щєлкунчик", Достоєвський.
І тут раптом, особливо після 2022 року, страх повернувся. Нинішнє російське керівництво видається набагато більш навіженим. Пізнє радянське керівництво виглядало не так, як Путін. Той майже як Сталін з точки зору готовності воювати.