фото з Обозреватель
Украинскую Революцию на граните я сравнивал с тем, что происходило в российской столице. Ведь Москва тогда была настоящим центром изменений, как политических, так и общественных. Но, что интересно, главными участниками этих изменений были именно люди среднего возраста и немолодые уже "шестидесятники". Не было каких-то молодежных протестов, таких как киевская революция. Почти не было молодых политиков – тот же Борис Немцов был скорее исключением из правил. Даже молодых политических журналистов почти не было – в свои 23 года я был где-то лет на 10 моложе даже самых молодых московских коллег, в то время как в Киеве я знакомился и сотрудничал с ровесниками.
Далее текст на языке оригинала. Мене все це і тоді бентежило, бо я задавався питанням – якщо навіть у Москві така аполітична молодь (якщо були якісь активні організації, так це національні, як от наш Український молодіжний клуб), хто буде зацікавлений у змінах у майбутньому?
Відповідь не забарилася.
Реклама
Учасники Революції на граніті згодом будуть активними політичними і громадськими діячами, їх можна буде побачити на Майданах, у "Дзизі", уряді і парламенті – і вони самим фактом своєї безперервної небайдужості будуть виховувати молодь.
А російські прихильники змін постаріють й перетворяться на маргіналів та емігрантів – в той час як молоді люди часів перебудови кинуться заробляти гроші й розповідати, що ще ніколи так добре не жили, як за Путіна, не те що їхні батьки у 90-х. А на протестах опозиції ми будемо бачити тих тих самих людей з 90-х – "дємшизу" за загальним визначенням і ще нечисленних дітей, школярів, які нічого не зможуть зробити з загальною байдужістю своїх батьків.