Глава Национального союза журналистов Украины Сергей Томиленко раскритиковал намерение власти ввести уголовную ответственность за распространение неправдивой информации.

Влада планує невідкладно змінити медіарегулювання та посилити відповідальність за порушення інформаційного законодавства. При цьому Кабміну доручено ініціювати внесення до законів "положення щодо вимог та стандартів новин". Але ці залякування криміналом чи податковими перевірками – це не те, чого чекають від влади журналісти та медіа! Сьогодні Офіс Президента оприлюднив Указ "Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави". Відповідно, Кабінету Міністрів доручено до 31 грудня ініціювати суттєві зміни до медіазаконодавства. Власне днями, під час парламентських слухань з питань безпеки журналістів, обриси таких змін, які в експрес-режимі хоче реалізувати влада, окреслили Міністр культури Володимир Бородянський та Голова Комітету ВР з гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко. Пан Бородянський пропонує запровадити кримінальну відповідальність за поширення фейків та введення суспільства в оману. Також в редакційних ньюзрумах журналістам пропонують фіксувати накази редакторів про маніпуляції при висвітленні новин. На підставі цих доносів влада планує сплачувати журналістам зарплату та надавати захист, а на власників та керівників медіа – накладати санкції. Олександр Ткаченко хоче застосовувати санкції до збиткових ЗМІ. Відсутність протягом трьох років прибутків має давати старт процедурі блокування медіадіяльності… Але ці залякування криміналом чи податковими перевірками – це не те, чого чекають від влади журналісти та медіа. Захист прав журналістів (реальна боротьба з безкарністю) та захист робочих місць (економічні стимули для розвитку українських ЗМІ). Ось очевидні пріоритети інформаційної політики для нового Уряду, а не кримінальна відповідальність для медійників. Чинне законодавство дає численним правоохоронним органам, спецслужбам та регуляторам достатньо повноважень для боротьби із недостовірною інформацією і масштабними маніпуляціями та впливом РФ на український інформпростір.

Але очевидна неефективність такої боротьби – це питання до компетентності чиновників та працівників спецслужб, але це не питання кримінальної відповідальності журналістів та медіа! Зміни до інформаційного законодавства мають проходити через широкі публічні дискусії. І знаходити підтримку та розуміння як у журналістів та медіадіячів, так і у міжнародних інституцій. Драконівські поправки у тому вигляді, як вони озвучуються окремими представниками влади, це точно не про «реформи» і не про «зміцнення держави», як йдеться у назві Указу. Принаймні, поки закони у нас не регулюють «вимоги до стандартів новин», ми маємо право на такі оцінки.