фото з glavnoe.ua
В цю суботу п'ятеро ради-калів - гомофобів підстерегли нашого побратима, ветерана Василя Давиденко під його домом і напали.
Напали через його камінг-аут, пише побратим Василя Віктор Пилипенко.
Василь розповідає, що все сталося дуже швидко, сказали: "Думал, мы не узнаем, где ты живешь, п.. ар? ". Ці пацюки били в пах (такого навіть гопота не робить), у голову, потім ногами. Уп'ятьох...
Василь встиг згрупуватися, це його врятувало.
Б'ючи в корпус покидьки порвали його спеціальний пояс-корсет для хребта, скаліченого під час війни.
Потім вони дуже швидко втікли. Василь сміявся, коли розповідав: "втікали так, ніби мільйон доларів украли".
Гидко те, що хтось відкрив його адресу проживання. Очевидно, хтось з місця роботи, де Василю влаштували тихий бойкот колеги після його камінг-ауту.
Якщо хтось міг би допомогти йому із новим місцем роботи чи орендою нової кімнати - пишіть.
Лишатися на тому місці, де він зараз, йому точно не варто.
Василь має юридичну освіту, наразі працює у сфері телекомунікацій і є B2B менеджером.
Також додам, що Василь - чудова людина і друг, і так само як і усі ми, своїми діями хоче змінювати суспільство на краще. Я у розпачі і розлючений у той же час, що знаходяться лайнюки, які по-шакалячи нападають на людей, які гідно пройшли війну, захищаючи їх же від агресора.
Напомним, 41-летний ветеран АТО Василий Давыденко публично заявил, что является геем. Такое открытое признание своей гомосексуальной ориентации называют каминг-аутом.
Он служил в ВСУ, затем перешел в один из добровольческих батальонов. С ним он уехал на фронт, в Луганскую область, в июле 2014-го. Со службы его уволили по состоянию здоровья из-за контузии.
Реклама
По словам Давиденко, главным мотивом пойти на войну была любовь, которая перевернула всю его жизнь. Его парень Арсен из села в Западной Украине служил в армии.
"С Арсеном мы списались в ВКонтакте. Не помню даже, кто первый написал. Он должен был ехать в свою военную часть из Одессы через Львов. Поезд стоял полчаса ночью на вокзале. Арсен предложил встретиться. Мы поговорили - и он остался. Утром поехал. Я сам себя не узнавал. Это была платоническая любовь. Мы на телефоне сидели по несколько часов, в соцсетях вели тонны переписки", - рассказал военный.