В качестве возможных посредников в переговорах с РФ сейчас в Украине видят не только американцев, но и рядом с ними – прежде всего, ядерные Великобританию и Францию, а также Германию, плюс – в дополнение – Турцию, всегда, мол, хотевшую быть посредником.

Далее текст на языке оригинала. При цьому наразі зазвичай прийнято вважати, що найпотужніший-найефективніший формат реальних переговорів вийде за участі водночас України, РФ, США та єврокраїн.

Однак за подібного формату США, перш за все, пересваряться з Європою, хто б її не презентував.

А тому європецям варто, не відволікаючи Америку, просто оголосити – поза будь-якими перемовинами – про свої військові, політичні й економічні гарантії, зокрема – щось конкретне щодо майбутнього членства України в ЄС та інших євроструктурах.

Щоб було зрозуміліше, про кого йдеться, нагадаю, що, приміром, допомога Україні від тієї ж галасливої Франції є з початку війни меншою, ніж від КОЖНОЇ з узятих ОКРЕМО 4 наступних північноєвропейських країн: Норвегії, Швеції, Нідерландів, Данії – В АБСОЛЮТІ, а не в якихось відсотках; допомога ж від Туреччини – навіть менша за ісландську!

"Євроімпотентами" називає країни ЄС блазень Медведєв – єдиний, кому дозволяється висловлювати думки Путіна, коли той сам висловлюватись настільки відверто з певних причин не бажає, зберігаючи дуже умовну респектабельність першої особи.

Втім, таке узагальнене визначення зовсім не заважає при цьому погрожувати європейцям смертю, тобто їхня імпотентна лякливість виявляється не миротворчим фактором деескалації, а навпаки: спричиняє ще більшу агресивність внаслідок безумовної безкарності, яка лише збільшує апетит агресора й навіть його провокує.  

Чи потрібні нам у перемовинах такі партнери-посередники?