фото з Обком
Ну дійсно: як можна сподіватися, що рашистська ракета цього разу не влучить саме туди, де ти намагаєшся від неї сховатися? ! .. Вже не перший раз (ні цього місяця, а вже давно) згадаються декілька затертих цитат. Перша — з МіМ киянина Булгакова: “Человек смертен, но это было бы еще полбеды. Плохо то, что он иногда внезапно смертен, вот в чем фокус”...
А чому, власне, це “погано”? Це нормально, бо навіть безнадійно хвора людина вмирає раптово: лікарі вважали, наприклад, що хворий протягне ще місяць, рідні раділи, що не дарма пакунок памперсів напередодні замовили “з доставкою”, - а він помер вже за годину. Та й на війні снайпер або осколок завжди “внезапні”, хоча і очікувані.
Тож слідом згадується ще одна вічна банальність: про те, що жити треба так, наче саме цей день - твій останній. Теж підредактував би: не “день”, а хвилина остання. Тоді пересічна доба — це скарб капітана Флінта, де цих хвилин повно. Заморишся їх жити, бо їх у цей день, як піастрів - від “до хріна” до нескінченності.
Ну це як у Борхеса, у “Таємному диві” — хоча там рахунок йшов навіть не на хвилини, а на мілісекунди. Тож, сам собі кажеш, досить вже вештатися цими інтернетами - треба поголитися! ..
P. S. Поки голився, згадав, як московський шоу-літератор Дмитро Биков у своїх “лекціях” на “ехімаскви”роками наполягав, що Борхес — це “нудно”. Ну і де зараз то “ехо”, де цей Биков?
Реклама
Десь у Штатах, у Facebook свої “лекції” і вірші “другої свіжості” викладає, ну і, звісно, продовжує повчати українців, як їм жити далі, без цього російських ліберал не може навіть у ці часи... Але то таке.
Так ось, цього ранку, поки голився, миттєво згадався наш Подерв’янський: “Це Борхес нудний? А Биков, бля, веселий! .. ” І секунда біля дзеркала у ванній прожита не дарма, а чудово! ..
Доброго ранку, Києве! Тримайтеся, Маріуполь, Харків, Ірпінь! ! .. Слава Україні!
Єгор НЕХЛЮДОВ