Такий позивний має тендітна але мужня дівчина Олександра Осипенко. Вона народилася в м. Харків в 1996 році. Де і проживає на даний час.

Зі слів Олександри, в дитинстві вона була як дзиґа. Дивлячись на це, її батьки в першому класі вирішили віддати Олександру на секцію з карате. З перших днів тренери побачили в тендітній дівчині чемпіона, яким в майбутньому вона і стала в майбутньому. Незабаром на перших змаганнях Олександра отримала свою першу перемогу та медаль і батьки зрозуміли, що зробили вірний вибір, а особливо цьому раділа маленька Санька.

В подальшому Олександра брала участь майже у всіх змаганнях, тому її суперниці завжди були психологічно пригнічені, так як Санька була сильним супротивником і майже ніколи не програвала поєдинків. В 12 років на чергових змаганнях Олександра отримала звання Кандидата в Майстри спорту з карате, а через 4 роки на Кубку України з карате захистила звання Майстер спорту з карате. За весь час змагань в арсеналі Олександри зібралася велика кількість грамот та подяк, а також 52 медалі за перемоги в змаганнях. Але на то вона і "дзиґа", що крім карате, ще займалася в секції спортивної стрільби де має 2 юніорський розряд.

В юності Олександра дуже полюбляла дивитися фільми та серіали про війну. З захватом уявляла себе на місці бійців, сміливою та рішучою. Це і стало одним з факторів того, що після 9 класу середньої школи Олександра вирішила вступити до військового ліцею. Зателефонувавши до всіх військових ліцеїв вона дізналася що дівчата мають право на вступ тільки у двох. На той час її вибір пав на Тернопільський військовий ліцей з підвищеною фізичною підготовкою, куди вона і незабаром вступила. Тендітна дівчина в 16 років не злякалася уїхати з домівки від батьків за 1000 км. Про навчання Санька згадує с посмішкою на обличчі. Дівчина вона була не єдина, але каже з хлопцями їй порозумітися набагато простіше. Під час навчання не забувала про заняття спортом і намагалася відвідувати найбільше секцій. З гумором згадує момент, коли вона пішла у "самоволку", а її прикривав цілий взвод, так як командир щось здогадався. Але до порушень дисципліни ставиться негативно, так як каже що без дисципліни неможливо здобути ніяких перемог.

З настанням військової агресії на Сході України, Олександра в 2016 році вирішила йти на контракт до Збройних Сил України, одразу після закінчення Тернопільського військового ліцею. В зв’язку з її відмінними показниками зі стрільби Олександра потрапила до одного з розвідувальних підрозділів 53ОМБр. Ні одного разу я не пожалкувала про свій вибір йти до війська, каже Олександра. На даний час, Санька виконує бойові завдання на одній із передових позицій які знаходяться на Світлодарській дузі.

В планах на майбутнє Олександра бажає вступати до Одеського інституту Сухопутних військ. Вона мріє стати офіцером-десантником та продовжувати військову службу в Збройних Силах України.

Нещодавно Олександра отримала відзнаку "Учасник АТО" та грамоту за високий професіоналізм проявлений під час проведення антитерористичної операції. Але відразу каже що це не головне, а головне - це захист рідної землі та щоб скоріше настав мир.

Дома на свого бійця чекає мати та бабуся.

Про особисте життя відповіла коротко, стану офіцером, а потім подивимося.

На питання якщо завтра закінчиться війна, Олександра відповіла одразу та не міркуючи. Візьму прапор з підписами бойових побратимів та вивішу його в центрі Луганська або Донецька… Безліч мрій та історій… Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, следите за обновлениями!