фото з Зеркало недели
Ідея, якій польські еліти присвятили дуже багато зусиль з часів падіння комуністичного режиму, поступово вмирає. Вона полягала в тому, щоб перетягнути на Захід країни, які лежать між Польщею і Росією, а в міру можливостей і інші пострадянські країни. Однак зараз ці мрії розбиваються об жорстоку реальність.
Про це на сторінках Rzeczpospolita пише Єжи Хащінскій, який додає, що ця реальність продиктована кризами, які лякають Захід: від фінансового до імміграційного, - а також зростанням популізму в Європі, Brexit і рішення, які прийняли нинішні лідери НАТО і ЄС, "в яких ми колись хотіли бачити такі країни, як Україна і Грузія ".
Автор нагадує, що в минулому році на саміті ЄС в Ризі українці так і не почули жодної згадки про те, що вони зможуть отримати повноправне членство хоча б в далекому майбутньому. А в минулі вихідні на саміті НАТО у Варшаві Генеральний секретар Йенс Столтенберг заявив, що українського приєднання до альянсу "немає в програмі" на сьогодні.
"Не зараз" від НАТО можна зрозуміти, оскільки в Україні триває війна, а частина території країни окупована. Українці це добре розуміють. Але в декларації варшавського саміту немає повторення тези, який був в аналогічному підсумковому документі саміту в Бухаресті: "Україна буде членом". Цю тезу замінила формулювання про те, що НАТО буде дотримуватися "політики відкритих дверей", що підтверджує пропозицію членства Чорногорії.
Перевага останньої над Україною і Грузією полягає в тому, що вона знаходиться за дві тисячі кілометрів від кордону Росії. Хоча це ще не означає, що Кремль не протестував проти включення в блок свого "традиційного і православного товариша". Але розширення НАТО за рахунок Чорногорії - це не розширення на Схід.
Український експерт з "Центру Разумкова" Олексій Мельник заспокоює себе тим, що "відкриті двері" - це і є обіцянка майбутнього членства. Хоча він розуміє, які насправді настрої панують на Заході.
Реклама
Їх чітко сформулював колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський, який нещодавно порадив українцям "відмовитися від мрій про НАТО".
У Грузії ситуація дещо інша. Вона не в змозі війни. А в заяві комісії "НАТО-Грузія", яка провела зустріч у Варшаві на рівні міністрів закордонних справ, з'явилася стверджувальна фраза про майбутнє членство Грузії. Але далі цього ніякої конкретики. Грузини, які приїхали на саміт НАТО в Варшаву, висловлювали оптимізм в не залежності від того, представляють вони владу або опозицію.