Будапешт, як відомо, вимагає відмовитися від національної освітньої політики в Закарпатті. Варшава, в свою чергу, нав'язує світові своє, досить специфічне уявлення про історію. У ньому поляки - це милі, добрі, світлі - справжні ангели, а ось їхні сусіди (і особливо українці) - злобні і кровожерливі варвари, пише кореспондент НВ Іван Яковина.
При цьому і Польща, і Угорщина абсолютно очевидно використовують ту обставину, що вже складаються в Євросоюзі і НАТО, куди Україна тільки прагне. Угорці щосили використовують своє право вето, щоб блокувати важливі контакти між українськими і натовськими військовими і дипломатами.
Фактичний правитель Польщі, її "сірий кардинал" Ярослав Качинський ще рік тому відкрито заявив, що Україну не приймуть в Європейський Союз, якщо у неї буде своя, а не польська версія історії XX століття.
Це, прямо скажемо, дуже некрасиво і в звичайних обставинах називається "шантаж". Але угорцям і полякам плювати. Вони прекрасно розуміють, що в світі ніхто не заступиться за Україну, в якій на вищому рівні процвітає корупція.
При цьому сам Київ теж нічим відповісти не може - за тією ж причини: повальні крадіжки, кумівство і безкарність у владі не дають піднятися і зміцнитися економіці країни. Через це у країни просто мало сил, вона знекровлена.
Але надія на поліпшення ситуації все-таки є. Правда, на жаль, справа не в ефективній боротьбі з українською корупцією - тут якраз все погано і стає тільки гірше. Привід для оптимізму дає божевільна самовпевненість і навіть нахабство нинішніх правителів Польщі та Угорщини. Вони осміліли настільки, що почали вставляти палиці в колеса самому Євросоюзу, не звертаючи уваги на заперечення інших країн.
В угорському випадку мова йде, перш за все, про міграційну політику. Незважаючи на наполегливі вимоги Брюсселя і навіть програний Суд ЄС, Будапешт навідріз відмовляється прийняти у себе півтори тисячі мігрантів з Азії та Африки. Хоча Німеччина, наприклад, дала притулок мільйону чоловік. Крім цього, у чиновників ЄС є претензії до все більш авторитарної системи влади в Угорщині. Вона зроблена так, що правлячу партію "Фідес" прем'єра Віктора Орбана майже нереально прибрати з влади.
Днями угорський уряд примудрилося розсваритися в пух і прах з Люксембургом - крихітним, делікатним і неймовірно мирним пряниковим князівством. Угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто обізвав люксембурзького колегу "ідіотом, який ненавидить Угорщину". Причина була в тому, що Жан Ассельборн запропонував угорцям не забороняти Некомерційні організації, що допомагають мігрантам.
Люксембуржец на це відповів, що на угорця зла не тримає. Але, за його словами, членство Угорщини в ЄС виявилося під загрозою через небажання Будапешта слідувати європейським нормам в політиці та державному управлінні.
Угорцям, які ведуть себе все більш агресивно, вже відкритим текстом говорять: "Ще трохи і довипендріваетесь!". Ну а якщо їх виженуть з ЄС, то потім можуть і з НАТО попросити на вихід.
Приблизно те ж стосується і Польщі. В кінці минулого року Євросоюз почав процес введення санкцій проти Варшави. У цьому випадку покарання послідувало за новими законами про судоустрій. Згідно з цими законами, незалежність судової влади в Польщі скоро буде ліквідована, а судді потраплять під контроль партії "Право і Справедливість" Ярослава Качинського. Оскільки саме Верховний суд в Польщі стверджує (або не затверджує) підсумки виборів, такий порядок дозволить цій партії теж вічно сидіти у владі.
Зараз угорці і поляки координують зусилля.
Вони збираються разом порушувати правила ЄС у сфері міграції, верховенства права і демократії, а також разом відбиватися від критики і санкцій з Брюсселя.
Цілком можливо, що спочатку це спрацює: для прийняття санкцій проти будь-якої країни ЄС потрібна згода всіх інших країн. Польща і Угорщина тут можуть допомогти один одному правом вето. Однак якщо санкції почнуть вводити проти них одночасно, це буде зовсім інша історія. Тут вже відкрутитися вони не зможуть.