Зрештою, у п'ятницю росіяни тікали, як тільки могли: на крадених велосипедах, переодягнені, видаючи себе за місцевих. Через кілька годин після того, як українська армія почала наступати в напрямку села Залізничне в Харківській області, сотні російських солдатів, які там базувалися, вже поїхали.. Багатьох із них покинули їхні ж підрозділи. У регіоні залишилися лише місцеві жителі, шоковані 28 тижнями життя в окупації.
" Жінка стояла ще дезорієнтована посеред села, усеяного кратерами та спаленими машинами, включаючи російський танк, завантажений на причіп.
Перші слідчі з Харкова почали приїжджати, щоб зібрати тіла цивільних, застрелених росіянами. Деякі трупи лежали на вулицях місяцями.
«Не можу повірити, що ми пройшли через таке у 21 столітті», – сказала заплакана Матвієнко.
Поспішний відступ російських військових із Залізничного – це частина нової реальності, яка здивувала світ минулими вихідними.. Війська, що вторглися в Україну в лютому, тепер бігли з деяких частин країни, які вони раніше окупували. Українці у щойно звільнених селах у Харківській області радіють тому, що їхнє важке випробування долі нарешті закінчилося. Однак усі думають, чи справді все скінчено.
«Тільки Бог знає, чи вони повернуться», - сказала 75-річна Тамара Козинська. Її чоловік загинув від артилерійського пострілу невдовзі після того, як прийшли російські війська..
[see_also ids\u003d"
Військові експерти переконані, що все ще точно не скінчилося. Росія досі контролює приблизно п'яту частину України та продовжує обстрілювати кілька регіонів. Також немає гарантії, що Україна зможе захистити території, що звільнилися..
"
Але, просуваючись дедалі більше в глиб території, яку контролювала Росія, українські солдати хочуть вірити, що остання кампанія – це можливий переломний момент.. Залізничне – це невелике село, розташоване за 60 кілометрів на схід від Харкова. Місцеві жителі почали повертатися до нормального життя. У неділю вперше за багато місяців вони змогли спати у своїх ліжках, а не у підвалах, а також зв'язатися з рідними в інших регіонах. Козинська не бачила свою доньку з лютого, хоча та живе всього за 20 кілометрів від Залізничного. Тепер дочка пообіцяла матері, що приїде за нею, щойно українські військові відкриють доступ до села..
«Я дуже боялася початку зими. У нас немає електрики. А збирати дрова мені вже важко», - сказала 75-річна жінка, яка страждає від проблем з легенями, стискаючи в руках папірець з інструкцією про те, що робити, якщо вона побачить міну.
Російські солдати, які посіли село, перетворили місцеву пілораму на військову базу.. З Залізничного вони обстрілювали українські позиції у сусідньому містечку. Спочатку росіяни не тероризували місцевих жителів, – сказала Козинська.
[see_also ids\u003d"
Коли вони вбивали свиней на занедбаній місцевій фермі, іноді дозволяли деяким мешканцям брати частину м'яса. Але окупація тривала. Російські солдати проходили ротацію щомісяця. Тож окупанти ставали більш агресивними. Один із них попросив Козинську «позичити» йому її телефон..
"
Один із українських медиків оглядав Галину Носкову, у спину якої потрапила шрапнель, коли снаряд упав у неї у дворі у червні. 87-річна мати жінки витягла з її тіла металеві уламки..
"
«Вони допомогли мені, але я все одно рада, що нас звільнили», – сказала 66-річна Носкова.
Жителі Харківщини, з якими поспілкувалися журналісти Washington Post, розповіли, що російські окупанти поводилися з ними краще, ніж із жителями українських регіонів на захід. Видання нагадує, що у Бучі на околицях Києва після звільнення міста виявили понад 450 тіл місцевих жителів.. У багатьох із них були сліди тортур. Ці звірства викликали міжнародне засудження.
"
«Я спитала, що вони від нас хочуть. І вони сказали: "
Інші селяни кажуть, що окупанти запевняли їх у тому, що не бажають воювати проти України. І лише прийшли, щоб " Головне правило російських окупантів для місцевих жителів вимагало, щоб вони сиділи тихо вдома після шостої вечора без світла. Порушення цієї вимоги могло закінчитися фатально, що підтвердило випадок двох чоловіків.. Вони випивали з увімкненим світлом, – розповіла Марія Григорова, яка жила поруч.. Наступного ранку вона знайшла сусідів мертвими на підлозі.
«Костянтин мав дві дірки від куль у голові», – розповіла вона.
Вона та ще двоє її друзів поховали сусідів у дворі. Ці ж друзі жінки викопали тіла знову в неділю, коли українські слідчі почали збирати докази військових злочинів. Команда з Харкова виявила ще два тіла під час візиту. Один із загиблих був охоронцем. Його останки місяцями гнили на дні елеватора із гравієм на асфальтовому заводі.. Хоча росіяни використовували елеватор як точку для снайпера.. Один із слідчих кілька разів не зміг утриматися, щоб не вирвати, доки інші офіцери збирали останки.
[see_also ids\u003d"
«Ми шукаємо докази військових злочинів», – сказав головний слідчий Харківської обласної поліції Сергій Болвінов. Його команда чекала на загін саперів, щоб він розмінував деякі райони.. Тільки після цього слідчі могли зібрати залишки тіл.
Селяни розповіли, що місцеві жителі боялися росіян. Але коли окупанти почали тікати від українського наступу, їм навіть стало трохи шкода своїх вчорашніх кривдників..
Частина російських солдатів поїхали машинами в перші години після початку наступу. Ті, що залишилися, зневірилися. Деякі місцеві жителі підслухали радіо-розмови російських військових. Вони благали своїх командирів відправити когось, щоб їх забрали.
«Їм сказали: «Ви самі собою». Вони заходили в наші будинки, щоб забрати одяг, щоби безпілотники не бачили їх в уніформі.. Вони забрали наші велосипеди. Двоє військових навели автомати на мого колишнього чоловіка, щоб він віддав їм ключі від автомобіля», – згадала Матвієнко..