Львовские гвардейцы поделились историей о молодом парне из Харькова, который только попал на службу в Нацгвардию Украины, но, как утверждают сами гвардейцы, уже успел стать своеобразной звездой Галицкой бригады. Соответствующий рассказ пресс-служба бригады опубликовала на своей странице в соцсети:
Кожен із хлопців, які приходять військових частин Національної гвардії України, аби віддати свій обов'язок державі – унікальні. Жоден командир підрозділу не знає, з якою саме особистістю йому доведеться стикнутись. Так сталось і з Кундель Владиславом. Скромний юнак потрапив до 2 Галицької бригади Західного-оперативно територіального об'єднання із Харкова.
Від військової служби не тікав, знав що це його чоловічий обов'язок та сам прийшов до військкомату. На розподільному пункті повідомили: «поїдеш до Львова, там на тебе чекають у Нацгвардії». «Спочатку трішки запанікував, адже далеко від дому, - ділиться враженнями Владислав, - але швидко заспокоївся, адже вже давно навчився приймати швидкі і кардинальні рішення».
Коли солдат Кундель потрапив до підрозідлу, командир першої навчальної роти зрозумів, що хлопець не такий як усі… він вміє і може будувати літаки. Більш того, у свої 25 років Владислав встиг попрацювати на Державному підприємстві Антонів.
Сам Владислав із Горлівки, що на Донеччині. У 2010 році приїхав до Харкова здобувати вищу освіти. «Взагалі-то моїм улюбленим предметом була іноземна мова, англійська, - посміхаючись згадує Владислав. – Спочатку я думав, що стану перекладачем. Приїхав до іншого міста вступати але забув ідентифікаційний код вдома. Зрозумів, що мабуть доля вказує мені на щось інше».
Амбіційний юнак вже тоді вирішив, що не хоче бути «стандартним» і що не пішов шляхом більшості молоді, яка на той час обирала модну професії юристів та менеджерів. «Зараз не можу однозначно відповісти, чому саме цю професію обрав. Хотів бути іншим. Спочатку точно визначився з вузом. Ним став Харківський авіаційний інститут, тим паче там було безліч факультетів. Потім визначився і з напрямком – технологія виробництва літальних апаратів. Навчатись потрібно було 5,5 років».
Деякі предмети, як і в більшості студентів, були улюбленими, деякі потрібно було заставляти себе вчити. Але хлопець з азартом опановував незвичну професію. На останніх курсах його та кілька товаришів відправили на стажування на завод української гордості – «Антонов». Там хлопець проходив стажування, а згодом і був прийнятий на роботу, для початку на пів року. разом з іншими він виробляв стенди, на яких проводили випробування вузлів та агрегатів літаків.
«Щодня я відчував відповідальність від того, що роблю, - ностальгує Владислав. – Мої руки вносили свій вклад у розбудову нашої держави.
28 лютого цього року я закінчив навчання і вже точно знав, що піду служити в армію. У мене не було бажання десь тікати, чи ще щось придумувати. Я знав, що це потрібно зробити. Після служби повернусь до рідної справи, хочу розвиватись саме в цьому».
Найближчий рік солдат Кундель буде охороняти спокій наших громадян, виконувати на рівні з іншими гвардійцями покладені на Національну гвардію України завдання. Але, думаю, що вночі йому будуть снитись літаки до яких він скоро повернеться.
Автор: Аліна Новікова