16 березня 2022 року на позачерговому засіданні Комітет міністрів Ради Європи у контексті процедури, започаткованої відповідно до статті 8 Статуту цієї міжнародної організації, вирішив, що Російська Федерація з цього дня припиняє членство у Раді Європи.
За день до цього рішення, 15 березня 2022 року, міністр закордонних справ РФ подав заяву генеральному секретареві Ради Європи про добровільний вихід держави зі складу організації, поінформувавши про намір денонсувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, згідно з пунктом 1 статті 58 Конвенції..
Ця заява надійшла факсом, до того ж генсек Ради Європи був проінформований лише про «намір» денонсувати Конвенцію.. Процедура денонсації будь-якого міжнародного договору відбувається, зокрема, відповідно до статей 65, 67 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, а також відповідно до положень статті 58 Конвенції.. Там зазначено: «Висока Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію лише через шість місяців після подання відповідного повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи, який інформує про це інші Високі Договірні Сторони»..
У разі надходження відповідного повідомлення письмово про денонсацію Конвенції від РФ шестимісячний період обчислюватиметься від цього дня. У разі ненадходження такого повідомлення участь РФ у Конвенції буде припинено з початком нового фінансового року, а саме: з 1 січня 2023 року.
Наслідки припинення договору передбачені у статті 70 Віденської конвенції:.
«1. Якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не домовилися про інше, припинення договору відповідно до його положень або цієї Конвенції:.
а) звільняє учасників договору від будь-якого зобов'язання виконувати договір у майбутньому;
b) не впливає на права, зобов'язання чи юридичне становище учасників, що виникли внаслідок виконання договору до його припинення.
Якщо держава денонсує багатосторонній договір або виходить із нього, пункт 1 застосовується у відносинах між цією державою та кожним з інших учасників договору з дня набуття чинності такою денонсацією або виходом з договору»..
Це означає, що за порушення Конвенції в період до закінчення шестимісячного терміну після подачі письмового повідомлення про денонсацію РФ повинна відповідати як сторона міжнародного договору. Усі порушення Конвенції у цей період підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини, рішення якого мають бути виконані. Ілюзій щодо Росії ми не маємо, однак пам'ятаємо, що рішення міжнародного суду було і буде джерелом міжнародного права навіть за умови кардинальних змін у міжнародно-правовому порядку після війни..
Загальні наслідки виключення РФ з Ради Європи для осіб, які перебувають під юрисдикцією держави-агресора, дуже невтішні та навіть жахливі. Право на життя, заборона катувань, заборона рабства та примусової праці, право на свободу та особисту недоторканність, право на справедливий суд, жодного покарання без закону, право на повагу до приватного та сімейного життя, свобода думки, совісті та релігії, свобода вираження поглядів,. Так само, як втрачає надію на розвиток демократичних установ та на вільні вибори. Втрачає саме надію, бо не можна втратити те, чого не існувало.
Правозахисний рух у РФ, як і адвокатська діяльність, позбавлені тепер змісту та сенсу. Величезний полк дипломатів та службовців, які працювали в установах Ради Європи та постійному представництві Росії при Раді Європи, будуть звільнені, але навряд чи захочуть повертатися додому.
Заяви офіційних осіб РФ про доцільність повернення до страти як покарання за особливо тяжкі злочини — дуже реалістичний сценарій у близькій перспективі. За відсутності справедливого суду та правосуддя як такого це є поверненням до інквізиції.
Людське життя - абсолютна цінність у Європі. Так звані отці Конвенції розробляли її текст в умовах після Другої світової війни, щоб ніколи знову не допустити жахів геноциду та варварства. Вдавшись до агресії, геноциду Українського народу та відверто маніпулюючи фактами у тексті заяви про вихід зі складу Ради Європи, РФ продемонструвала, що ніколи не поділяла ці цінності.
Внаслідок виключення Росії з Ради Європи для осіб під її юрисдикцією припиняють діяти правові та політичні механізми Ради Європи. Припиняються моніторингові візити та відповідні звіти ПАРЄ, місії спостерігачів на виборах, візити та доповіді комісара Ради Європи з прав людини та багато інших моніторингових механізмів. Після рішення Комітету міністрів Ради Європи від 25 лютого 2022 року про зупинення прав на представництво РФ у двох статутних органах відбулося призупинення її представництва у всіх комітетах Ради Європи.
Цілком імовірно, що разом із Конвенцією буде ще довгий перелік інших договорів Ради Європи, які Росія виявить бажання денонсувати, насамперед тих, що передбачають власні контрольні механізми..
Йдеться, наприклад, про Європейську конвенцію щодо запобігання катуванням або нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню 1987 року, оскільки її контрольний механізм — однойменний Комітет та механізм Конвенції про захист прав людини є комплементарними.. Таким чином, мінімальні стандарти тримання під вартою та належного поводження з засудженими в РФ зникнуть як поняття разом із припиненням інспекцій Комітету.
Держава-агресор зробила свій антицивілізаційний вибір і безперервно рухається у прірву.
Протягом 26 років свого членства в Раді Європи Росія не змогла забезпечити навіть мінімальних стандартів людяності, демократії та верховенства права, постійно блокуючи виконання рішень ЄСПЛ на користь заявників та вигадуючи національні фільтри для їх виконання (як це сталося наприкінці 2015 року, коли було внесено).
Росія вже давно і неодноразово заслуговувала на виключення зі складу організації, явно порушуючи статтю 3 Статуту Ради Європи. Однак щоразу переважував мотив залишити цей міжнародний механізм захисту прав людини доступним для населення РФ. Проте вторгнення в Україну стало останньою межею.