Документальний фільм французького режисера Лу Бюро про війну на сході України " fest, що проходить у Мюнхені, повідомляє DW.

На цьому кінофестивалі, який завершиться 15 травня, глядачам було представлено 124 стрічки з 55 країн, включаючи Німеччину, Іспанію, Південну Африку, Канаду та США.. Стрічка французького кінодокументаліста виявилася найкращою.

Фільм оповідає про події, які здаються далі від Франції, ніж заборонені в 60-ті роки аборти, проте історія, розказана у фільмі, виглядає актуальною в будь-який момент часу в будь-якій країні.. На екрані – Україна. Донбас. Українські хлопці-добровольці живуть у викопаних ними окопах, час від часу роблячи бойові вилазки, а у вільні хвилини розповідають на камеру про своє життя до війни та про свої мрії після.

Більшість із них — зовсім діти. Ріжуться в комп'ютерні ігри, гогочуть і мріють про склянку пива у власному садку після війни. Для них війна — не гра і не мати рідна, а просто так вийшло. Немолодий товстий командир — солідний вояка, який не вміє сказати півфрази без матюка, — переконаний патріот.. Він тут – за батьківщину, за свою землю, проти чужоземної агресії.

Він не мріє ні про садок, ні про прекрасне повоєнне життя — у нього сім'я, діти та тверда впевненість, що ворога треба розбити, інакше діти не пробачать. Солдати для нього — ті ж діти, він кричить на них смертним матом, коли ті нехтують заходами безпеки.

[see_also ids\u003d"

«Траншеї» - фільм, виконаний непідробного гуманізму. Антивоєнна риторика тут не декларативна, але вона прозирає в кожному кадрі, в кожному слові героїв.. І в там дбайливій увазі, з якою камера стежить за хлопцями, як вона підловлює їх вираз обличчя — часто безпорадна, така дитячо здивована..