На початку листопада 2018 року на щорічній нафтогазової конференції ADIPEC, що проходила в Абу-Дабі, радник президента Туркменістану Ягшигельди Какаєв повідомив, що республіка продовжує вести переговори про можливі поставки природного газу на європейський ринок. Представники Євросоюзу на переговорах з делегацією Туркменістану, висловили готовність сприяти залученню інвестицій для будівництва Транскаспійського газопроводу. Паралельно на тому ж майданчику пролунала заява про те, що вже через два роки туркменський трубопровідний газ досягне Пакистану, розвивається економіка якого гостро потребує енергоресурсах. Газ з Туркменістану в Пакистан буде подаватися з міжнародної газової магістралі Туркменістан-Афганістан-Пакистан-Індія (ТАПІ). Незважаючи на критику проекту, реалізація проекту ТАПІ активно просувається. Зацікавлені сторони поступально вирішують всі питання, в тому числі в сфері безпеки і фінансування. Безпосереднє початок будівництва ТАПІ стартувало в середині грудня 2015 року в Мари. Афганський ділянку почали будувати 23 лютого 2018 року. У Пакистані визначений маршрут проекту, закінчені інженерно-вишукувальні роботи, запущені підготовчі роботи по безпосередньому початку будівельних робіт. Індія неодноразово заявляла про зацікавленість в реалізації ТАПІ, трубопровідний газ з якого на сьогоднішній день не має альтернативи. У світлі антиіранських санкцій США, реанімація проекту газопроводу "Мир" також виглядає туманним. Інші проекти з постачання трубопровідного газу в Індію і Пакистан на сьогоднішній день не мають, будь-яких конкретних обрисів і знаходяться на стадії анонсу. Примітно, то, що про підтримку ТАПІ неодноразово заявляло і США. 7 листопада 2018 року стало відомо, що і Росія розглядає можливість участі в проекті МГП ТАПІ. Однак, Туркменістан не обмежується тільки диверсифікацією експортних напрямків трубопровідного газу. Уряд країни активно розвиває газохімічна галузь в країні. Пріоритетним напрямком є ??нарощування потужностей з випуску мінеральних добрив і полімерної продукції. Інвестиційну активність в реалізації проектів газохімічної галузі з виробництва полімерної продукції демонструють великі японські, південнокорейські і турецькі корпорації. У вересні 2018 року розпочав роботу комплекс в селищі Кіянли, який переробляє 5 млрд. куб. метрів газу в рік і виробляє 386 тис. тонн поліетилену і 81 тис. тонн гранульованого поліпропілену. Наближається до завершення будівництво комплексу з виробництва високоякісного бензину з природного газу спільно японською компанією "Kawasaki" і турецької "Ronesans Holding". Тут буде щорічно перероблятися 1 млрд 785 млн куб. метрів природного газу і проводитися 600 тисяч тонн бензину. Американські бізнес в особі General Elektrik розвиває партнерство у розвитку експортоорієнтованої електро-енергетичної галузі, що базується на генерації електроенергії з газового палива. У той час як основний постачальник газу розвиває диверсифікаційний потенціал, в Китаї зростає потреба в енергоресурсах. У 2017 році китайська економіка спожила 237,3 млрд. кубометрів газу. Внутрішньо виробництво "блакитного палива" в Піднебесній в минулому році склала 147,4 млрд. кубометрів, імпорт - 89,9 млрд. Частка туркменського трубопровідного газу у всій імпортної кошику (трубопровідний газ і СПГ) склала 36%. При цьому 86,5% імпорту трубопровідного газу припадає на туркменський. Важливим фактором стає і торгова війна нав'язувана Китаю з боку США. Одним з кроків у Піднебесній стала відмова від закупівель американського скрапленого газу. У політичній кон'єктури очікуваним стало зростання попиту в китайській економіці на трубопровідний газ. Експертне середовище одноголосна на думці, що зростаюча економіка Китаю буде все більше потребуватиме енергетичному сировину, для якого на сьогоднішній день трубопровідний газ є найоптимальнішим. Початок поставок російського газу по МГП "Сила Сибіру" очікується на 2019 рік. При цьому для виходу на проектну потужність в 38 млрд. кубометрів з технічних причин для постачальника буде потрібно час, а газ Китаю потрібен вже сьогодні. Але, і "Сила Сибіру" не в змозі покрити зростаючу потребу китайської економіки, яка взяла курс на відмову від екологічно шкідливої ??і економічно не настільки вигідною вугільної енергетики. На тлі активної диверсіфікаційній політики туркменських властей позиції Китаю щодо закупівель газу з республіки виглядають не такими однозначними.
Інакше кажучи, з наміченим експортом туркменського газу в Європу в купе з активізацією проекту ТАПІ, а також зростанням внутрішньої переробки газу в більш диверсифікований товар - продукти переробки, Китай втрачає статус найбільшого покупця туркменських енергоресурсів, а туркменська сторона зміцнює переговорні позиції зі своїми споживачами. Але при дотриманні сторонами всіх первинних фінансових умов, Туркменістан в повній мірі має можливості, наростить обсяг експорту газу також і в Китай. В даному світлі Китаю, щоб не втратити стабільні і економічно вигідні джерела енергетичної сировини, буде необхідно запропонувати Туркменістану більш вигідні умови подальшої співпраці.