Ніхто не любить мати борги, але у багатьох вони є, але ні до кого ще не приходив добрий дядько і не говорив: прощаю тобі всі твої борги! Далі добрий дядько додає: платити їх за тебе я теж не збираюся... Маячня, чи не так?

Однак саме таку ініціативу зараз просувають розумні дядьки з Верховної Ради, які пропонують списати всі борги за житлово-комунальні послуги, що виникли з 24 лютого 2022 року, за період воєнних дій.

Йдеться про законопроект №8367, стаття 2 якого свідчить: «Підлягає списанню заборгованість населення за житлово-комунальні послуги, що сформувалася протягом періоду ведення військових (бойових) дій на територіях, де розташоване житло споживачів, та після набрання чинності Указом Президента України «.

Добре забуте старе.

20 років тому, 20 лютого 2003 року, президент України Леонід Кучма підписав Закон «Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, плату за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», згідно з яким дозволялося розтягнути у часі (реструктуризувати) виплату боргів за комуналку на.

Автори проекту закону №8367 пішли шляхом внесення змін до згаданого закону, пристосувавши його (як вони думають) до сьогоднішньої ситуації. З одного боку, вони скопіювали ідею з реструктуризацією заборгованості, а з іншого — творчо доповнили: запропонували ще й вибачити заборгованість, але не всю, а лише під час ведення бойових дій на територіях, де розташоване житло боржників..

Перше, що викликає питання: як визначити такі території? Якщо на Київ регулярно прилітають «шахеди» та ракети, працює ППО, є влучення, поранені та вбиті, то, очевидно, мають місце бойові дії. При цьому наказом Мінреінтеграції №14 від 13. 01. 2023 року, тобто пані Верещук, столицю виключив із переліку територій бойових дій. Але ж усім українцям регулярно повідомляють, що на всій території України є загроза ракетних ударів, а отже, бойові дії можливі скрізь..

[see_also ids\u003d"

Водночас українці, які залишилися в країні, вже звикли працювати, навчатися та взагалі жити в таких умовах. І атаки дронів і ракет, а значить, зрозуміло, бойові дії, не повинні бути підставою не платити за комуналку та інші послуги, які вони отримують. Тому, можливо, авторам законопроекту потрібно відійти від посилання на території бойових дій, а визначити території, де було неможливо надавати та оплачувати житлово-комунальні послуги.. Очевидно, це має бути головним критерієм для впровадження будь-яких соціальних ініціатив, зокрема і цієї, з приводу якої маю великі сумніви..

Друге питання виникає у споживачів житлово-комунальних послуг, які не лише залишилися на умовній території бойових дій, а й справно платили за послуги: на фіга я платив? Тож очевидні суперечності у сфері соціальної справедливості, адже ніхто не збирається повертати таким сім'ям гроші. Принаймні у законопроекті такого немає.

Нарешті, третє питання: хто компенсуватиме комунальним підприємствам витрати на їхню роботу.? Адже не можна сказати наперед, без вивчення ситуації в кожному окремому випадку, що вони зовсім зупинилися.. Теоретично вони могли і справді подавали воду, газ чи електрику навіть за умов бойових дій, одразу після деокупації чи до неї. І тут виникає окреме питання визначення часових рамок періоду бойових дій чи часу, коли надавати послуги та їх оплачувати було неможливо.

Натомість автори законопроекту вирішили ці непрості питання дуже просто — нікому з комунальників нічого не компенсувати. В обґрунтуванні з пояснювальної записки написано дещо неоднозначно, але дуже виразно: «На момент внесення не передбачає видатків з державного бюджету України».

В історії незалежної України питання про списання боргів за житлово-комунальні послуги виникало неодноразово. Зрозуміло, що це вельми благодатний ґрунт для популістських спекуляцій політиків, проте до їх реалізації ніколи не доходило (чого не скажеш про списання боргів деяким великим державним та приватним компаніям, від яких залишилися лише незрозумілі спогади).

І це стосується не лише соціальної справедливості, коли одні справно платять, а інші ухиляються від цього.. Це питання стійкості державних інститутів та права: або працюють договірні правові засади економічних відносин у сфері ЖКГ, або в якійсь ситуації про закон і право можна забути та зіграти роль доброго дядечка — якщо ти комусь винен, я тобі борг прощаю.

[see_also ids\u003d"

Як заплатити борги.

Проблема заборгованості у сфері ЖКГ, можливо, найбільша, і рівень заборгованості — це важливий соціальний показник добробуту населення, який свідчить про відповідність розміру житлово-комунальних тарифів рівню доходів населення.. З діаграми видно, що з 2017 року заборгованість населення стрімко зростала і на кінець 2021 досягла суми 81,4 млрд грн. Отже, проблема є, однак автори законопроекту №8367, згадуючи в пояснювальній записці цю космічну суму, чомусь не задумалися над вирішенням проблеми в цілому, а обмежилися погашенням заборгованості (до речі, невідомої) лише за час воєнних дій, яка, зрозуміло, незрівнянно.

Без зайвих сантиментів вони записали у проекті закону: «Належить реструктуризації: заборгованість за послуги з постачання та розподілу природного газу для потреб побутових споживачів, яка сформувалася після набрання чинності Указом президента України «Про введення військового стану в Україні» від 24 лютого 2022 року». Потім автори аналогічно пройшлися всіма послугами, крім плати за утримання багатоквартирних будинків. Чому про неї жодного слова, абсолютно незрозуміло.

[see_also ids\u003d"

Щодо позитивних моментів проекту, то слід визнати, що автори обмежили суму щомісячних поточних платежів та платежів на погашення заборгованості 25% доходів домогосподарств, які визначаються при розрахунку величини субсидій для працюючих, та 20% доходів для пенсіонерів та інших осіб, які живуть за рахунок соціальних.

Тут, звісно, \u200b\u200bвиникають сумніви щодо реалістичності певних відсотків, оскільки насправді велика кількість сімей, особливо у містах (де є повний спектр комунальних послуг), щомісяця мають платити набагато більше чверті своїх доходів, а пенсіонери взагалі половину пенсії, а то. Тобто може виникнути парадоксальна ситуація: за наявності боргу сім'я платитиме менше, ніж за його відсутності.

Але подібне врегулювання розміру щомісячного платежу вимагає обов'язкового втручання з боку держави, тому що зараз боржник є абсолютно безправним перед місцевим монополістом, яким є фактично кожне комунальне підприємство у місті чи селищі..

Цей монополіст може виставити боржникові суму щомісячного платежу, яку йому заманеться, і той не має вибору, бо інакше йому просто відріжуть газ, електрику або іншу послугу, яку можна технічно відрізати.. І таких прикладів маса.

Автори законопроекту мали шанс вирішити складну і хвору для всіх — і боржників, і кредиторів, проблему заборгованості, але вони пішли не складним шляхом пошуку її рішення, а простим шляхом дешевого популізму.

[votes id\u003d"

Більше статей Олександра Сергієнка читайте за посиланням.