«Російські окупанти поставили меру Ізюма ультиматум, щоб він здав їм місто. Марченко відмовився». І це не перша спроба росіян змусити керівників громад зробити загалом символічний крок передати їм ключі від міста.. Не зламані, хоч і тимчасово окуповані, Херсон, Енергодар, Буча (мер міста Іван Федоров узятий у полон за відмову співпрацювати з окупантами). Напевно, агресор вважає, що мери в Україні, як і в Росії, є намісниками центрального уряду, і їх рішення автоматично поширюються на всі управлінські структури, дислоковані у місті..
В одному цьому повідомленні вже констатується тріумф однієї з найголовніших реформ України. Децентралізація передбачає чіткий поділ повноважень виконавчої, тобто державної, влади та самоврядування. Захист міста — завдання Збройних сил України, тоді як самоврядування є відповідальним за життєзабезпечення міста, роботу комунальних служб для підтримки комунальної інфраструктури.. З іншого боку, звернення окупантів до голови міста можна вважати визнанням його впливовості.. Адже успіх у веденні війни залежить не лише від військових, а й від надійності тилу. Тепле житло для захисників, поживна їжа, вирішення інших побутових питань – все це посилює мотивацію бійців.
Рішення президента призначити керівником КМДА кадрового військового хоч і не зовсім відповідає закону, але з великою ймовірністю буде визнано конституційним у разі його оскарження у Конституційному суді. Необхідність розділити повноваження мера та представника державної влади у столиці, про що десятиліття закликають і Рада Європи, і українські експерти, знайшла своє непряме підтвердження у перші дні війни. Сам факт того, що супротивник зумів пробитися майже до центру, поки його не знищили, наочно демонструє вразливість конструкції, коли мер, навіть коханий, повинен відповідати не лише за комунальне господарство, а й за державні справи, яких, безперечно, належить оборона.
Глави громад, які тимчасово опинилися під окупацією, зараз у непростій ситуації. З одного боку, потрібно забезпечувати життєдіяльність комунальної сфери, з іншого — починається тиск з боку окупантів прилюдно зафіксувати їм лояльність і залишитися на посаді.. Намагання встановити окупаційну адміністрацію приречені на поразку, оскільки для цього немає ні кваліфікованих спеціалістів, ні силової підтримки такої адміністрації. Сил росгвардії недостатньо, та й навички у неї є лише у розгоні мітингів зляканих російських опозиціонерів, але ніяк не виступів українських громадян із державними прапорами.
Проте йти на невиправдані ризики спілкування з російськими солдатами глав громад теж не слід. Цікава практика дистанційного управління комунальними службами і не тільки ними. При втраті вертикального управління структури поліції та ДСНС фактично координує також мер. Однак для того, щоб мати велику впевненість у їхній готовності не лише виконувати функції підтримки громадського порядку, а й бути центрами сил опору, передбачливі голови громад вчасно забезпечили евакуацію їхніх сімей.. Сучасна «партизанка» має базуватись у містах, а не в лісах.
На неокупованій території органи місцевого самоврядування мають величезний спектр інструментів для наближення перемоги. Не скуті жорсткими приписами закону, якими мають керуватися державні органи, сесії рад громад затверджують свої програми допомоги армії, біженцям. Адже завдяки фіскальній децентралізації фінансовий ресурс для цього хоч і обмежений, але поки що достатній.. Та й Бюджетний кодекс завбачливо залишив можливість надавати субвенції державному бюджету у вигляді програм забезпечення обороноздатності країни.. Асоціації ж громад координують потоки вимушених переселенців.
Спроби ворога створити «Херсонську народну республіку» знову виявили питання доцільності існування переліку областей у Конституції України, що є великою спокусою для наповнення такої суб'єктності реальним окупаційним змістом.. Знову ж таки, героїчна стійкість Маріуполя хіба не заслуговує, щоб йому надали статус обласного центру, що зараз заборонено розрахованою на інтереси місцевих князьків конституційною нормою..
Якщо децентралізація влади показала свої плоди навіть у такій незвичній для самоврядування сфері, як оборона країни, то цього повною мірою не можна сказати про виконавчу владу, де зміни поки що обмежилися лише спробою створити нове районування, хоч і недосконале. Виявляються недоліки законодавства, яке хоч і стосується дій органів влади у воєнний час, проте не зовсім відповідає викликам. Ту ж територіальну оборону за законом мали б створювати органи місцевого самоврядування, проте на практиці це виявилося функцією військкоматів.
Знову ж таки, потоки бажаючих захистити якщо не країну, то хоча б рідні міста та села знайшли своє вираження у створенні низки парамілітарних формувань на зразок Майдану, яскравим проявом яких стало створення стихійних блокпостів, що суттєво ускладнює рух потоків агресора, що рятуються від бомб.. Створені на базі районних державних адміністрацій військові адміністрації поступово опановують ситуацію, спрямовують енергію людей у \u200b\u200bнормативне русло.
Хоча із законодавчим полем теж не все гаразд благополучно. Найкраще пристосований для створення місцевих об'єднань самооборони Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону», що дозволяє рішеннями органів місцевого самоврядування створювати громадські формування з охорони громадського порядку. Але сам по собі цей закон діє лише разом із підзаконними актами уряду, зокрема, з «Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де запроваджено військовий стан», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня.
І, знову ж таки, потрібні нормативно-правові акти районних військових адміністрацій, якими регулювалися б відносини між такими громадськими формуваннями та іншими державними структурами. Адже основне завдання таких формувань — охорона громадського порядку та об'єктів комунальної інфраструктури, таких як газорозподільні вузли та електропідстанції.. Але оскільки такі формування не можуть заміняти собою поліцію та підрозділи територіальної оборони, то найбільша користь від них полягає у спостереженні, виявленні незвичайних явищ, невідомих людей.
Також наявність груп спостереження в селах скоріше спонукає чоловіків призовного віку з вимушених переселенців стати на облік у військкомат, тим більше, що для цього не потрібно брати нападом військкомати — у кожній громаді є посадова особа, відповідальна за облік.
Та й старости отримали нову функцію – бути відповідальними за діяльність таких добровільних суспільних формувань..
Після війни буде зроблено докладний аналіз дій державних та самоврядних органів, виявлення інституційно неспроможних з них. Проте вже зараз можна впевнено сказати: реформа місцевого самоврядування та територіальної організації виконавчої влади зробила вагомий внесок у нашу майбутню перемогу.
Більше статей Юрія Ганущака читайте за посиланням.