Воювати біля атомних електростанцій не можна. Але деяким все-таки можна, особливо якщо світові дуже хочеться заплющити на це очі.
Внаслідок цього атомні об'єкти Зони відчуження залишилися без енергопостачання, а сховища ядерного палива — без системи охолодження.. Потрібно терміново припинити висловлювати стурбованість та забезпечити ремонт лінії електропередачі, інакше лиха не оминути. І не скажеш, що ми про це не попереджали.
Звичайно, ідея, що в районі атомних електростанцій можна вести бої, донедавна в Європі здавалася дикою. Усім, крім планувальників генштабу Російської Федерації. Удару по Києву було завдано саме через зону ЧАЕС. Вже 24 лютого танки та бронетранспортери окупантів місили бруд у Зоні.. Рівень радіації відразу виріс, але чого не зробиш заради духовних скріп, денацифікації та розширення західних санкцій. Бої тривали.
Слабкою втіхою було те, що саму Чорнобильську АЕС не обстріляли. Натомість обстріляли найбільшу в Європі Запорізьку АЕС. На обох станціях взято у заручники співробітники, змінити їх росіяни не дають. На ЧАЕС люди під дулами автоматів працюють без заміни вже два тижні, на ЗАЕС – шосту добу. Вони порушують всі мислимі та немислимі нормативи, в рази збільшуючи ймовірність помилок та нових аварій.
Європа начебто стурбована, але всі ці події сприймає досить спокійно, — суперстрокова зустріч енергетичних міністрів великої сімки відбудеться через добу після НП, при тому, що для його усунення є лише дві доби.. ООН не до того, там зайняті концептуальною проблемою: чи можна їх співробітникам називати війну війною. МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії) висловлює стурбованість тим, що відбувається. Але, за великим рахунком, релізи МАГАТЕ щодо цих подій нічим не відрізняються від реакції агентства на банальні, технічні, інциденти.. Ну, люди у заручниках. Ну, поїздять по Зоні загарбники безконтрольно. Ну, обстріляли Запорізьку АЕС. Ну, накрилася система охолодження на ЧАЕС. «МАГАТЕ поки що не бачить критичної загрози».
Відчувається гостре небажання сваритися з Росією. Звідси й заяви за все добре, проти всього поганого та заклики до обох сторін стримуватись. На тлі того, що наступ на атомні об'єкти робить саме Росія, а ми, щоб не накликати на них вогонь супротивника, навіть не обороняємося до ладу, це виглядає відверто знущально….
А обстановка загострюється. Бліцкриг окупантів під Києвом явно не вдався. Це викликало посилення вогневих ударів агресора. Під них потрапляє та інфраструктура зони ЧАЕС. Вранці було втрачено передачу даних від систем моніторингу, встановлених на станції. А трохи згодом вибило і ключову лінію електропостачання.. Атомна станція та об'єкти зберігання відпрацьованого ядерного палива виявилися знеструмлені. Перебито високовольтну лінію електропередачі на ЧАЕС — підстанцію «Київська».
Через бої невідоме навіть місце пошкодження. Об'єкти ЧАЕС поки що перейшли на резервні дизельні генератори, але запасів палива на них на дві доби, а підвезення виключено, знову ж таки, через бої.. Окупант не розщедриться - дизеля російської армії не вистачає навіть для неї самої.
МЗС України закликало припинити бої та дати можливість виїхати ремонтним бригадам. Його підтримав і глава МЗС Латвії, який закликав Міжнародне агентство з атомної енергії негайно втрутитися у ситуацію із знеструмленням Чорнобильської АЕС.
У відповідь у МАГАТЕ все правильно, знову не побачили критичної загрози. Всього лише: «Подія порушує ключовий принцип безпеки у забезпеченні безперебійного енергопостачання». А в іншому, схоже, все чудово: «Теплове навантаження басейну витримки палива, що відпрацювало, і обсяг охолоджуючої води на Чорнобильській АЕС достатні для ефективного відведення тепла без необхідності електропостачання». Ну і стурбованість. Ок, повний комплект відписки.
Адже мова далеко не про дрібниці. Світ варто пам'ятати, що наявність АЕС — це високий ризик.. Навіть бої в їхньому районі вести не можна (до 2022-го ніхто і не вів), щоб не провокувати зустрічний вогонь у бік атомних об'єктів. Та й не треба потрапляти безпосередньо в реактор, щоб трапилася катастрофа, що й доводить нинішній кейс..
Не варто думати, що через дві доби все вибухне.. Але коли паливо для генераторів закінчиться, події цілком можуть розгортатися за фукусімським сценарієм, з нагріванням палива, що зберігається.. Тим більше що обстріл, що спричинив цю аварію, навряд чи останній.
Росія планомірно розігрує політичну карту «вимушеного нападу», мовляв, шалені українські націоналісти шантажуватимуть увесь світ своїми атомними станціями.. Це не нова інформація, багато дипломатів уже чули цю версію. І вже дуже яскравими фарбами вона заграла після мюнхенського виступу Зеленського, в якому він поставив під сумнів виконання Україною Будапештського меморандуму.
Що гірше, ми розуміли, що вірогідний саме цей сценарій, і трубили в усі труби про те, що наші атомні об'єкти під загрозою насамперед, що хоча б небо над ними треба закрити, адже прицільність, як і шляхетність, — це не для нашого..
Нас слухали і… висловлювали стурбованість у відповідь. Зараз занепокоєння стало глибоким. Отже, можна вести вогонь і з інших ядерних об'єктів, війна все спише. Ось тільки вітер усе це рознесе далеко за межі України, він не знає, де починаються кордони НАТО.
Насамперед прямо зараз і терміново необхідно забезпечити коридор для проведення ремонту та відновлення енергопостачання ЧАЕС. Це реальне завдання і для МАГАТЕ, і для тієї самої ООН.
Потім необхідно знову порушити питання безпеки всіх атомних об'єктів на території військових дій і не обмежуватися стурбованістю. Запасів високоточної зброї у російської армії дедалі менше. На Харків вже кидають прості напівтонні «чавунки». І, зважаючи на все, масштаби їх застосування посиляться. До харківської ядерної установки вже прилетіло. Так, випадково, але чим довша війна, тим більше таких випадків. При сотнях пусків ракет та їх траєкторіях, що проходять над атомними станціями, можливе будь-яке.
І тут уже справедливо зважувати: закрити небо, роздраконивши путіна, або не закрити, допустивши атомну катастрофу в ЄС. Так, війна обмежена українською територією. Ось тільки радіації, що вирвалася, плюватиме на кордони, і ще нікому не вдавалося її ні списати, ні запхати назад. 37 років тому Чорнобиль вже змусив здригнутися планету. У це складно повірити, але знайшлися бажаючі «можемо повторити». Відсидітися точно нікому не вдасться. Навіть якщо щосили широко заплющити очі.