У листопаді на зустрічі прем'єр-міністра Японії Сіндзо Абе з президентом Росії Володимиром Путіним на саміті в Сінгапурі був ще раз піднято питання про передачу Японії островів Хабомаї та Шикотан.
Розмови про південних островах йдуть давно. Але в 2016 році на зустрічі секретарів рад безпеки Росії і Японії Миколи Патрушева і Сетаро Яти було піднято питання про можливе розміщення на островах американських баз. Адже існує японо-американський договір безпеки, згідно з яким США мають право розміщувати свої військові бази на всій території країни, не дуже погоджуючи це питання з Японією. І ось в Сінгапурі в рамках переговорів про підписання мирного договору між Росією і Японією (він до цих пір не підписаний) питання про острови сплив знову - якщо РФ поступається ці острови, то на них не буде американських баз. Взагалі острова Хабомаї, Шикотан, Ітуруп і Кунашир Японія вважає входять в префектуру Хоккайдо, а їх передачу Японії вважає головною умовою для укладення мирного договору.
Тим часом, всім відомо, чого варті обіцянки політиків. Сьогодні обіцяє Сіндзо Абе, а завтра на чолі Японії буде аби хто, і вірна союзницький обов'язок Японія дозволить США розмістити бази і на цих островах. Всього років 30 назад при об'єднанні двох Німеччин, президент США Джордж Буш-старший під час саміту в Мальті в грудні 1989 року, держсекретар США Джеймс Бейкер в лютому 1990 року під час переговорів з Горбачовим, глава МЗС ФРН Ганс-Дітріх Геншер в січні 1990 року в своїй промові в Баварії, Федеральний канцлер ФРН Гельмут Коль, президент Франції Франсуа Міттеран, прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер і генеральний секретар НАТО Манфред Вернер - все обіцяли Горбачову нерозповсюдження НАТО на схід. Все, що мало місце після об'єднання Німеччини, показало, що слова політиків не варті нічого. Бази США «підпирають» східні кордони РФ, авіація країн НАТО дозволяє собі не просто літати уздовж кордонів РФ, але і «помилково» заглиблюватися в повітряний простір нашої країни. При цьому нинішні політики цих країн і керівництво НАТО невпинно твердять про агресивність РФ.
Навіщо потрібні ці острови Росії, якщо у нас і територія Сибіру і Далекого Сходу освоюється не дуже активно? З огляду на постійну антиросійську риторику країн Прибалтики, санкції, накладені на РФ Заходом, довелося відмовитися від портів і рибопродуктів сусідів. І тепер рибна продукція зростаючими темпами надходить переважно з Далекого Сходу. Поки Курильські острови належать РФ, Охотське море залишається внутрішнім морем Росії з витікаючими з цього політичними і економічними наслідками.
Острови, безумовно, екзотичні, там практично немає зими, тому там є сенс розвивати туризм. Там є безліч заснули і діючих вулканів. І єдина перешкода - віддаленість їх від основної густонаселеній частині Росії. Рибні ресурси Охотського моря - теж чимала багатство.
Але мало хто знає, що на цих островах є справжні багатства - там можна видобувати корисні копалини, яких в РФ ніде більше немає - реній, вісмут, індій, германій, селен. Також тут є велике родовище самородної сірки.
І нарешті, острова відійшли Росії після Другої світової війни, в якій Японія була союзником фашистської Німеччини.
Острови стали своєрідним призом за підсумками війни. Приєднання Курил до Росії визнала Потсдамська мирна конференція. Під протоколами конференції стоїть і підпис Японії, про що в Токіо вважають за краще не згадувати. Однак ніхто не вимагає від США повернути штати Каліфорнія і Техас Мексиці. Вони були просто відтиснуті цими «носіями демократії». Немає повернення Англія фортеця Гібралтар Іспанії. Франція не повертає Німеччині департаменти Ельзас і Лотарингія. Повернення островів стане актом політичної слабкості.