У всьому світі масштабні інфраструктурні проекти є драйверами економічного розвитку. І тільки в РФ інфраструктуру будують для геополітичного самоствердження і крадіжки бюджетних грошей. Міст через Керченську протоку - це торжество російської корупційної "філософії". Будівництво століття не вирішила жодної проблеми, вже спустошивши бюджети кількох російських регіонів, гроші з яких осіли на рахунках кишенькових "Ротенбергов" Путіна, пише на Обозревателе політичний експерт Андрій Воропаєв.
Будівництво підтвердила, що розпил, відкат і занос - три головних "кита" інфраструктурного будівництва в РФ. Будівництво керченського мосту виявилося в 13 разів дорожче мосту в Луїзіані, який, до того ж, удвічі довше кримського. Більш того, там вже заговорили про нову мегастройке - мості на Сахалін. Його вартість перевищить в 3,5 рази керченський. Це при тому, що в регіоні немає транспортних потоків, які потребують додаткових логістичних потужностей.
Але дефіцит здорового глузду ніколи не лякав правителів Росії. Там зайняті глобальним відмиванням бюджетних грошей. Це підтверджує травневий доповідь Sberbank CIB про те, що вигодонабувачем будівництва ключових газопроводів в РФ є приватні підрядники, а не держкомпанія "Газпром". Головним чином - компанії друзів Путіна - Ротенберга і Тимченко. "Рішення" Газпрому "стають логічними, тільки якщо припустити, що вона керується в інтересах підрядників, а не для отримання комерційної вигоди", - наголошується в доповіді. За інформацією аналітиків, Газпром невиправдано відмовився від будівництва газопроводу "Алтай" за $ 10 млрд на користь "Сила Сибіру" ($ 55,4 млрд). Підраховано, що "Турецький потік" досягне беззбитковості через 50 років, а "Північний потік-2" - через 20.
Відразу після цієї публікації аналітиків Sberbank CIB Олександра Фека та Олександра Кудріна звільнили за "непрофесіоналізм", а глава Ощадбанку Греф особисто вибачився перед Тимченко і Ротенбергом. Хоча самі аналітики заявили про абсолютну коректність розрахунків.
... Керченський міст став для обраних російських способом збагачення, а для більшості - символом національного "величі". Для ватною ТВ-аудиторії ідеально підійшов "телевізійний цибулю" Путіна на Камаз, який відкривав мостовий перехід. Для цивілізованого ж світу коротконогий чоловічок за кермом, насилу діставати сандалями до педалей, що їде без водійських прав до українського Криму, не маючи на це жодного права, став уособленням ущербності і убогості.
Очевидно, що міст не вирішує жодної стратегічної проблеми жителів анексованого Криму. Його технологічне майбутнє - туманно, з огляду на скептичні прогнози експертів з приводу експлуатації. Міст не стане і фактором економічного розвитку прилеглих регіонів. Це було б можливо в умовах української юрисдикції Криму і включення моста в систему транс'європейських коридорів. Але це нереально, оскільки міст - незаконна тупикова переправа на невизнану світом окуповану територію.
Навіть, якщо міст запустять в повному обсязі, він не покращить туристичний потенціал півострова. Адже основна причина запустіння Криму - не логістичні провали. Проблема - в статусі півострова як анексованою території. Єдина цінність керченського мосту для Кремля полягає в можливості швидко перекидати з його допомогою військові підрозділи і техніку. Цей фактор свого часу оцінив інший кримський окупант - Гітлер. У 1943-му німці звели над Керченською протокою канатну дорогу з пропускною спроможністю до тисячі тонн вантажів на добу. Так Гітлер забезпечив постачання 17-ї армії Вермахту.
При схожості поглядів і дій Путіна і Гітлера в питаннях окупації українського Криму між ними існують принципові відмінності. Гітлер планував йти вперед, розглядаючи півострів і Керченську переправу як елементи логістики в наступальної операції. Він мислив глобально Путіна і ставив більш масштабні завдання.
Для Путіна же Крим - фетиш. Він розглядає Крим як PR-схему, а не засіб досягнення глобальних завдань. Крим - геополітичний тупик Путіна. Йому рано чи пізно доведеться звідти бігти. І міст для нього - інфраструктура відступу. Можливо ця втеча з Криму стане місією вже наступного правителя РФ, оскільки на той час Путін може перестати бути президентом або просто перестати бути.
Можна припустити, що в годину-Ч Кремлю потрібно буде швидко вивести з території півострова значні військові підрозділи, техніку і активи. Повітряний шлях вимагає більше часу. Морську ж акваторію, прилеглу до портів де-юре українського Криму, на той час можуть контролювати ВМС України і союзників.
У той же час ризик руйнування переправи ударом високоточного української зброї, який прогнозує впливовий Washington Examiner насправді невеликий.
По-перше, міст прораховується як один з активів для контрибуції РФ Україні.
По-друге - в умовах розпаду РФ переправа стане сполучною ланкою між українським Кримом і Кубанню. Цю стратегічну лінію вже підтримала заборонена в РФ Кубанська Народна Республіка (КуНР).
По-третє, світова спільнота, враховуючи ядерний статус РФ, буде вимушено запропонувати Путіну або його наступнику компромісний варіант відходу з Криму. І завдяки такому компромісу "міст Путіна" ризикує стати "відхожих місцем Путіна". Найдорожчим у світі ....