Отже, в Вірменії завершився процес зміни влади шляхом народного неприйняття фактора узурпації. І варто визнати, в даному випадку вірмени не тільки на вулицях, але і в високих кабінетах, показали, як слід вести діалог. Той рідкісний випадок, коли при всіх мінусах Саргсяна про нього можна сказати - пішов красиво, пише в своєму ЖЖ блогер Злий Одесит.

Однак, що ця зміна дає в більш глобальному масштабі і в першу ж чергу для України. Адже не секрет, що Вірменія з багатьох політичних питань завжди приймала сторону Росії, в тому числі і в ООН, історично підтримуючи країну-ізгоя.

І ось тут, здавалося б, настав зоряний час прозахідних політиків і громадських діячів. Наприклад, той же Нікол Пашинян, який очолив протести в Вірменії, і який є лідером ліберальної партії «Елк», яка проявляє прозахідні погляди, у вірменському парламенті має менше 10% голосів, а саме - 9 місць з 105. Більшість же у партії «Республіканська партія Вірменії» і «Блок Царукяна», 58 і 31 місце відповідно.

Зрозуміло, можна зараз говорити про те, що на виборах були допущені порушення і вкидання на користь партії влади, але при всьому при цьому неможливо заперечувати, абсолютної більшості у революціонерів не було і не буде. А це говорить про те, що на наступних, позачергових парламентських виборах, «Елк» набере більше голосів, ніж в 2017 році, але конкуренція зі старою системою збережеться і не впевнений, що на користь нової політичної сили. Та й заміна Саргсяна на людину пов'язаного з "Газпромом" про це не те, щоб говорить, а просто кричить. Але реакція опозиції на призначення "та. "Карена Карапетяна виявилася вельми спокійною.

Так само не забуваємо, що епіцентром протистояння народу з владою був Єреван, культурна столиця країни, зосередження критично мислячої більшості і інтелігенції Вірменії. За межами столиці, як то кажуть, все стає не так однозначно.

Але, повернемося до питання «орбіти Росії» і тут все досить просто. Як би нам того не хотілося, але нова політична сила не зможе нічого змінити у зовнішньополітичних розкладах своєї країни. Адже позбулися Єреван підтримки Москви, вже завтра Азербайджан, за підтримки Туреччини куди голосніше заявить про свої претензії на Нагірний Карабах.

Та й будь-які рухи в сторону будуть припинятися з Кремля, який буде маніпулювати карабаським фактором аки маститий ляльковод.

А тому, вірмени припинили узурпацію влади на місцевому рівні, а узурпацію незалежності країни, на жаль, вони відстоювати не має права, бо втратять її як таку. Та й в принципі, чи була це боротьба за прозахідний вектор розвитку країни або просто опозицію не влаштовував третій, нехай і прем'єрський, але термін Саргсяна - питання відкрите.