Західні медіа публікують інформацію щодо можливості вигнання російських дипломатів відразу 20 країнами Європейського союзу та Сполученими Штатами. Ці заходи почнуть здійснюватися відразу після відкликання з Москви посла Євросоюзу Маркуса Едерера і стануть демонстрацією несприйняття цивілізованим світом дій Росії, яка вдалася до справжньої хімічної атаки у британському Солсбері.

Можуть сказати, що це навряд чи налякає російського президента Володимира Путіна та представників його оточення. Кремль перейшов майже всі «червоні лінії» у стосунках із Заходом і зараз зайнятий іншим – порушує «червоні лінії» у стосунках із власним народом. Реакція російських можновладців на ситуацію у підмосковному Волоколамську продемонструвала: вони готові ставитися до співгромадян з такою ж зневагою, як і до навколишнього світу. А до себе вимагають поваги. Тому колективне вигнання дипломатів – насправді, кадрових працівників ФСБ та російської Служби зовнішньої розвідки Росії – не може бути приємним жестом для Путіна. Бо воно підкреслить ізоляцію Росії і ця ізоляція стане символічним початком його нового царювання. Отруєний Волоколамськ, отруєний Скрипаль, вигнані дипломати – що може бути більш промовистим?

Але я думаю і про інше – про те, що така ж західна солідарність могла б бути проявлена після захоплення Росією Криму. Не просто санкції, не просто телефонні дзвінки лідерів країн Путіну – а колективна демонстрація солідарності. Відкликання послів, вигнання дипломатів – промовиста демонстрація того, що західний світ єдиний у своєму несприйнятті російської агресії. Виявляється, можна ж досягти такої спільної волі – та й без великих проблем. І навіть тоді, коли мова йде про країну, яка збирається залишати Європейський союз, а не декларує, як Україна, своє бажання приєднатися до нього. Росію потрібно було ізолювати вже тоді!

Але тоді на Заході не бажали розуміти, що Путін напав не на Україну, а на весь цивілізований світ. І що справа не в Кримі й не в бажанні «повернути» собі територію, що була оголошена «сакральною» – а в готовності кинути виклик Сполученим Штатам і Європейському союзу. У бажанні довести своє право на порушення правил. На війну, вбивства, терористичні акти на чужій території.

Захід сьогодні сповна розплачується за цю жахливу помилку, за це зволікання, за це небажання побачити Україну частиною цивілізованого світу, яка зазнала нападу ворога.

І Україна за це розплачується також – війною і окупацією, що продовжується, бідністю й смертями, розчаруванням, можливістю реваншу популістських проросійських сил, які вже готуються повернути Україну у сферу кремлівського впливу.

Цивілізований світ дуже пізно і з великим небажанням – та й то не до кінця – усвідомив і рівень загрози, і силу виклику, перед яким він опинився. Тепер ми можемо наочно переконатися, як варвари у далекому минулому перемагали гуманістичні цивілізації й світ занурювався у пітьму. Підручники історії для цього більше не є потрібними.

Оригинал