Писати про невибором нудно. На одній ділянці в Махачкалі група місцевих "борців" напала на спостерігачів, які намагалися зафіксувати вкидання, а на іншому тітонька-член комісії обійшлася без силової підтримки, акуратно завантаживши урну бюлетенями - і що? Вкидали взагалі скрізь, від Чечні до самих до околиць, прямо під відеокамери, не відаючи сумнівів і страхів. І кому це цікаво? - пише Ілля Мільштейн в колонці на "Радіо Свобода".
Подекуди небезуспішно голосували небіжчики, тоді як живим часом відмовляли в праві вибрати собі президента - будемо обурюватися? Зганяли по країні бюджетних службовців, студентів, солдатів - гнівно затавруємо ганебне явище або зітхнемо втомлено? Ну, і, зрозуміло, каруселі успішно крутилися - станемо це взагалі коментувати або не станемо?.
Коментувати практично нічого. Система державного нагляду за виборами так налагоджена, що без брехні, примусу і фальсифікацій працювати не може навіть якщо хоче. Так що і чесна на вигляд Памфилова, покликана для того, щоб символізувати конституційне цнотливість влади, безсила що-небудь змінити. На місцях її все одно поправлять, бажаючи тільки добра багатонаціональному російському народу і вищому начальству. Ось в Махачкалі і виходять на арену силачі, а в госпіталі імені Бурденка голосують під наркозом. Все це слід сприймати без гніву і пристрасті, але з філософської відстороненістю від суєти мирської. Викресливши з пам'яті прокляті 90-е з їх непередбачуваністю і жорсткої політичної боротьбою між кандидатами різних рівнів, включаючи президентський.
Інша невесела тема: кількамісячна полеміка між прихильниками Навального, який закликав до активного бойкоту невибором, і іншими опозиціонерами, у яких були інші плани. Вибрати собі трошки Собчак і зовсім трохи Явлінського або опустити в урну листок з написом "набрид" і схожими за змістом словами. За підсумками дискусій програли все, і цей момент варто зафіксувати. Трагічна нездатність політиків демократичного спрямування домовитися між собою - теж давно не новина, але, здається, ніколи ще дивовижна ця сварка не звертайся до думок настільки безнадійним. Вже, здається, до мишей подрібнювалися в диспутах, до статистичної похибки, і все одно їм є про що посперечатися, з'ясовуючи стосунки і ображаючи один одного.
За часів колишні, куди більш оптимістичні, найбільш ефективно розколював демократичні ряди Григорій Олексійович. Сьогодні по його стопах (точніше, рука об руку) йдуть вони все - і Навальний з Мілов і Яшиним, і Ксенія Собчак, яка проти всіх. Післявиборна грубувата дискусія Анатолія Олексійовича з Ксенією Анатоліївною показала, до чого все запущено. Це не означає, що, об'єднавшись, вони б винесли з Кремля так званого Путіна. Але це означає, що і після закінчення непоправної путінської епохи, якщо раптом доживемо, не слід очікувати чудес.
Що ж стосується переможця президентських перегонів, то він був відомий як мінімум шість років тому, коли знову сів на трон, зігнавши звідти вірного друга. Невелику інтригу тут створив сам Путін, незадовго до виборів виступив з посланням, в якому позначив мету на найближчі роки: пряме зіткнення з Заходом. Аж до Третьої світової війни. Балотуючись на черговий термін, самовисуванець зі своїми силовиками буквально, а не метафорично, як в минулий раз, запропонував співвітчизникам померти під Москвою (і всюди), голосуючи за нього. Щоб всі вони були "в замазки". Був крихітний шанс, що росіяни, як би сказати, зніяковівши, вражені величчю мети і охоплені жахом. Хоча б з почуття самозбереження, турбуючись за себе, за дітей, за онуків.
Однак росіяни не зніяковіли і вибрали Путіна, чого не слід дивуватися. По-перше, голосувати їм більше не було за кого, надто вже звикли до Володимира Володимировича. По-друге, кандидатів їм підібрали в масі своїй таких, що поруч з ними, горланять в студії, беззмінний керівник виглядав надзвичайно солідно і привабливо. По-третє, все-таки не дарма їх, виборців, виховували і зомбували нескінченними перемогами вісімнадцять років поспіль. Це величезний термін. Тому й ядерна війна не стала на заваді загальнонародної вибору. Стільки бід з ним пережили - і цю, авось, переживемо.
В такому настрої, як можна припустити, добровільно прийшли до урн і зігнані до них голосували за національного лідера. А тим, хто, не вірячи своєму щастю, вибирали чомусь інших кандидатів, псували бюлетені або залишалися вдома в святковий день, ще й допомогли. За допомогою каруселей, вкидань і інших фальсифікацій. Без них ніяк не можна було обійтися - і не обійшлося.
На шість найближчих років загадувати не будемо - безглуздо.
Пережити б без особливих втрат найближчі місяці, в ході яких заручився мандатом народної довіри Путін буде проводити свою політику, як внутрішню, так і зовнішню. Починається нова епоха, насичена, не побоюся цих слів, грандіозними подіями, і ніякої прогноз нині видається дуже похмурим. Втім, оцінювати майбутні новини будемо в міру їх надходження, а поки констатуємо незаперечний факт: писати про невибором нудно. до нудоти.
Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода Приєднуйтесь також до групи ТСН. Блоги на facebook і слідкуйте за оновленнями розділу!.