Зовсім недавно німецькому віце-канцлеру і міністру закордонних справ Зігмар Габріель довелося пояснювати, що саме обговорювалося на вечері з російським президентом Володимиром Путіним і колишнім федеральним канцлером, кандидатом на пост голови ради директорів «Роснефти» Герхардом Шредером. За словами Габріеля, на вечері обговорювались виключно питання, пов'язані з національними інтересами Німеччини, і він дотримувався загальної європейської позиції в питанні про санкції.

Однак нові заяви глави німецького зовнішньополітичного відомства дозволяють припустити, що на вечері говорили зовсім не про національні інтереси Німеччини, а про національні інтереси Росії. Вірніше - про особисті інтереси Володимира Путіна. Тому що «обміняти» зняття санкцій на припинення обстрілів на Донбасі - але при цьому зберегти контроль над окупованими територіями - ймовірно, давня мрія Путіна. Ще недавно не було ніяких сумнівів: знімати санкції проти Росії можна тільки після повного виконання нею Мінських угод. Більш того - саме небажання Москви ці угоди виконувати було не тільки причиною, але і приводом для тиску на Кремль з метою змусити Путіна змінити свою агресивну зовнішню політику. Інших важелів для впливу на російського президента у Заходу просто немає.

І ось Габріель пропонує віддати ці важелі в руки самого Путіна, «нагородити» його за те, що він не вбиває українців, легітимізацією окупації чужих територій! Хороший вечерю! Ще вчора лідер німецьких лібералів Крістіан Лінднерпредлагал «забути» про Крим, сьогодні Габріель пропонує «забути» про Донбас. Страшно навіть уявити, до чого домовляться всі ці люди до закінчення німецької передвиборної кампанії.

Цілком можливо, втім, що Габріель просто поспішає. Якими б не були результати німецьких парламентських виборів, він навряд чи залишиться міністром закордонних справ Німеччини. Якщо соціал-демократи знову увійдуть в уряд в складі «великої коаліції», пост глави німецького зовнішньополітичного відомства дістанеться кандидату СДПН на посаду канцлера Мартіну Шульцу, який відноситься до Путіна зовсім не так, як Габріель. Ну а якщо соціал-демократам пощастить створити власну коаліцію, то пост глави МЗС відійде лідеру меншою коаліційної партії.

І, схоже, Габріель хоче встигнути сказати все, що він думає насправді - на випадок, якщо він не залишиться міністром.

А то, що його думки не співпадають з європейськими цінностями і німецькими інтересами, - не біда. У попередника Габріеля на посаді лідера соціал-демократів і учасника горезвісного вечері Шредера вони теж не завжди збігалися. І в результаті він отримує прибуткове місце в «Роснефти» - все краще, ніж бути принциповим німецьким політиком.

оригінал.