Український парламент голосує за інтеграцію в НАТО. І це лише ілюстрація того, яку ціну доводиться платити за власні ілюзії, - пише Павло Казарін в колонці на "Крим. реалії ".
Легко з цього судити минуле. До того ж це заняття безглузде і невдячна - в минулому немає нас нинішніх, і нікому стелити ту солому, яка потім дозволить не набити синці. Нескладно з 2017 го говорити про те, що євроінтеграція і зближення з НАТО повинні були наступити відразу після розвалу СРСР. Але все це стало можливо лише після окупації Криму.
Я пам'ятаю, як колеги з Польщі розповідали про те, в чому різниця між польським та українським довоєнним ставленням до Росії. Вони говорили, що вся справа в розумінні норми. В уяві поляків, Росія зразка 1991-2013 була девіантної по відношенню до самої себе. Що її постперебудовна відносна миролюбність сприймалася в Варшаві як виняток, як вікно можливостей для проведення реформ і вступу до північноатлантичного альянсу. Польські колеги говорили, що не мали особливих ілюзій і розуміли, що рано чи пізно Москва повернеться до ідеї імперського реваншу, а тому потрібно максимально використовувати той час, поки вона знаходиться в стані "грогі".
А Україна була переконана, що ця нова Росія буде завжди. Що девиантность - це її імперське минуле, яке кануло в небуття. І тому Київ не мав відчуття, що перше постперебудовний десятиліття схоже на пісок можливостей, що витікає крізь пальці. Блаженна ілюзія, що стеля домагань Кремля - ??це торги про ціну на газ.
За цю ілюзію Україні довелося заплатити високу ціну. Власне, ми і зараз продовжуємо її платити - день у день: життями солдатів на Донбасі і долями політв'язнів, яких в Криму садять до в'язниць.
Українські ілюзії "дев'яностих" в чомусь схожі на ті, що долають сучасну Білорусь. Ту саму, що до сих пір живе в форматі 1989 роки тільки "з сорока сортами ковбаси" в магазинах. У Білорусі досі не трапилися свої "дев'яності", коли кошти державного монополія дає тріщину. Ця країна завмерла в історичному лихоліття, продовжуючи не віддавати собі звіт, де закінчуються межі її національного суверенітету і чи потрібні їй ці кордони взагалі.
Адже вона теж не має картинки бажаного майбутнього. Замість цього у неї є прагнення до максимальної консервації теперішнього. Але в тому й річ, що вся нинішня парадигма існування Мінська можлива лише за рахунок російського бюджету. Як тільки ресурси закінчаться - станеться те саме, що три роки тому сталося з Києвом.
Тому що історію обдурити не виходить: консервація неефективності можлива лише за чийсь рахунок. Коли ресурси для обману історичної логіки вичерпуються - настає період протверезіння. Який обов'язково супроводжується пошуком альтернатив. А єдина альтернатива для Білорусі може бути в зміні геополітичної орбіти, чого Москва спробує не допустити будь-яку ціну.
Ніхто не знає кордонів рішучості, з якою нинішній Кремль буде відстоювати те, що вважає зоною своїх стратегічних інтересів. Український досвід лише зробив жорстоким Москву - і немає ніяких підстав думати, що РФ буде лояльна до держави, а й приймати як набір своїх західних областей. Цілком може статися так, що за свою емансипацію Білорусі доведеться платити за подвійним тарифом.
У історії є почуття гумору і його складно назвати добрим. Москва любить повторювати, що захоплення півострова позбавив Севастополь від швартування кораблів НАТО. Але в тому й річ, що без анексії Криму Київ так і не зважився б на північноатлантичну інтеграцію. Він постарався б зберегти практику сидіння на двох стільцях - так само як і економічні зв'язки з РФ. Тим більше, що за ступенем взаємної інтегрованості економіки двох країн нагадували сіамських близнюків. На операцію по їх поділу Київ зважився лише після вторгнення РФ.
І кожен новий крок в процесі зміни Україною орбіти - від Асоціації з ЄС до безвіза - це підсумки анексії. І якщо кораблі НАТО і справді колись доберуться до севастопольських причалів - це теж буде лише ще одним підсумком всієї тієї операції зі зміни прапорів, яку Москва затіяла в лютому 2014 року.
"Збіг? Не думаю".
Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода Приєднуйтесь також до групи ТСН. Блоги на facebook і слідкуйте за оновленнями розділу!.