В Одеському театрі юного глядача ім. Юрія Олеші відбулася прем'єра відновленої дитячої вистави «Кіт у чоботях».

Режисером першої постановки вистави був, улюблений Одесою талановитий  актор, режисер та організатор театральної справи Валерій Левченко. На жаль, вiн рано пішов з життя. Нагадаємо, що з 2004 до 2006 р. він був директором театру. "Кіт в чоботях" - одна з його найталановитіших постановок. І одна з найулюбленіших дитячих вистав. Цікаво, що роль Кота в чоботях виконував Ігор Тільтіков. Нині - Майстер сцени, асистент режисера и блискучий виконавець ролі Короля. А роль принцеси  у першiй постановцi виконувала  Оксана Бурлай. Нині - Заслужена артистка України, режисер відновлення, художній керівник-директор театру.

Олексій Кочетов (який  у день прем'єри неймовірно виконав роль Кота) та Юлія Петрусевічюте зробили прекрасний переклад українською мовою. Текст пісень - робота Федора Воротнюка. У виставі звучить чудова музика відомого одеського театрального композитора Миколи Безугловакерівника музичної частини театру. І неймовірно милують око костюми героїв, створені художником Катериною Пінчук. Усі танці поставлені заслуженим діячем мистецтв України Володимиром Клещуковим. Цей прекрасний колектив творців продовжують провідні актори театру.

В даній постановці чудові усі виконавці. Ще один кіт - експресивний та рухливий Олексій Межевікін. Жак-Простак - витончено-сумні Михайло Манорик, Сергій Черноіваненко та Павло Калінін. Другий виконавець ролі Короля - майже невпізнаваний в гримі, майстерно подорослішавший Олександр Давлятян. Принцеси - красиві та яскраві Тетяна Полякова та Ірина Шинкаренко. Людожер - неповторний та харизматичний Віктор Ільченко. Жанетта - чудова Єлизавета Горбенко та Яна Коломієць. Відновлена вистава дуже підходить для сімейного перегляду. Веселий, добрий, захоплюючий перипетіями сюжет, над яким можна переживати, сміятися, врешті-решт, радіти від душі перемозі добра над злом.

На жаль, в перший день усім довелося пережити тривалу повітряну тривогу та дочікуватися розв'язки історії в укритті театру.

Але завдяки щирій турботі співробітників, цю неминучість воєнного часу, вдалося пережити з найменшими втратами. Юні глядачі та їх батьки були щиро задоволені прем'єрою! В залі заливисто звучав дзвінкий дитячий сміх, а також панувала тепла атмосфера.

Велика повага тим, хто під час війни усі свої сили віддає для того, щоб доставляти радість дітям. Браво, наші улюблені чарівники! Та низький вам уклін.