У темряві похмурого та холодного ранку наприкінці січня це було заборонене місце.. Його місцезнаходження – таємниця. Можна лише сказати, що це десь у Харківській області. Солдати прибували та їхали з єдиного в країні реабілітаційного центру для військових. Заклад присвячений лікуванню посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Військові прибували сюди у цивільному одязі, щоб не привертати увагу.

Щотижня приблизно 100 солдатів звертаються до центру за допомогою. Вони страждають від цілого спектру травматичних симптомів: від безсоння та нічних кошмарів до рецидивуючих спогадів та тяжкого почуття провини за те, що їм вдалося вижити тоді, коли так багато їхніх побратимів загинуло, - пише The Economist.

Службовець в армії з 2015 року Сергій Батовслай сказав виданню, що половину його підрозділу, а це понад сто чоловіків, було вбито з початку російського вторгнення майже рік тому. За його словами, на фронті доводиться постійно перебувати у стані збудженості та агресії.. І це залишає відбиток не лише на психологічному, а й фізичному стані. Це дуже виснажує. Сергій страждав від панічних атак. А у цивільному житті навіть невеликі подразники могли спровокувати сплеск агресії.. За словами українського військового, найчастіше «хлопці залишають свої проблеми при собі». Але в реабілітаційному центрі можливість поговорити наодинці з психологом або в групі з іншими солдатами, які страждають на схожі симптоми, стала ковтком свіжого повітря..

[see_also ids\u003d"

Директор центру полковник Олександр Васильківський сказав, що ПТСР зазвичай викликають вибухи, вони провокують панічні атаки чи абстиненцію. Солдат переслідують крики побратимів, які були поранені чи вмирали. Офіцери та психологи, закріплені за підрозділами, намагаються виявити симптоми ПТСР у своїх солдатів на ранніх етапах, щоб відправити їх на лікування, перш ніж їхній стан погіршиться і вони стануть більш агресивними або схильними до насильства у цивільному житті.. Сім'ї можуть брати участь у терапевтичних сесіях у центрі, щоб зрозуміти, через що пройшли їхні військові родичі та як їм допомогти.

The Economist пише, що український реабілітаційний центр запрацював у липні. В даний час через нього пройшли близько 2 тисяч солдатів. Для України все це абсолютно новий досвід. До першої фази війни у \u200b\u200b2014-2015 роках, коли Росія окупувала Крим та частину Донбасу, мало хто з тих, кому потрібна була допомога психолога, хотіли її отримати, - сказав полковник Васильківський.. Тому що це вважалося рівносильним бути визнаним «божевільним». Також до російської агресії психологи в Україні займалися більш політичною підготовкою, успадкувавши цю роль із радянської військової традиції.. Їхнім завданням було не лікувати солдатів із проблемами, а, як сказав майор Максим Байда, карати їх за невиконання роботи. Тепер військові психологи намагаються допомогти солдатам і переконати їх, що вони нічого не винні..

[see_also ids\u003d"

З 2014-2015 років багато що змінилося. Деякі солдати, які повернулися додому з психологічними проблемами, як і їхні західні колеги після участі в боях в Іраку та Афганістані, починали пити, вживати наркотики і могли поводитися агресивно.. Тому, за словами полковника Васильківського, кількість психологів в українській армії збільшила на 40%.. І солдатам під час підготовки кажуть, щоб вони не соромилися звертатися за допомогою.

Лікування недороге і коштує приблизно 150 доларів за одного солдата на тиждень.

Але в Україні військовий бюджет, який покриває реабілітацію після фізичних поранень, не передбачає виплат для лікування ПТСР. Тому фінансування центру було перекладено на плечі волонтерських організацій. Терапія працює. Полковник Васильківський каже, що після тижня у центрі майже кожен, хто звертався за допомогою, міг повернутися на фронт..

Проте зброю в руках зараз тримає близько мільйона українців, які місяцями виживають за дуже важких умов. Тому, за словами полковника, одного центру обмаль.

" А це зовсім інша і навіть велика проблема.