Повний економічний вплив російського вторгнення на Україну важко розрахувати через туман війни. Але вже ясно, що Україні знадобиться велика фінансова допомога, коли бої закінчаться..
«Саме зараз головні донори мають скласти плани та процедури, щоб її забезпечити. Потенційна геополітична ціна провалу дуже висока. Лідери G7 припускають, що Україні знадобиться ініціатива, схожа на План Маршалла. Але відновлення України буде складнішим, ніж профінансований США проект відновлення Європи після Другої світової війни», – пише у статті редактор Financial Times та головний економіст американської консалтингової компанії Kroll Меган Грін.
Вона пояснює, що План Маршалла мав один донор і 16 реципієнтів.. Але у разі повоєнної України все буде якраз навпаки: один реципієнт і щонайменше 16 донорів, серед яких окремі країни, інститути розвитку, міжнародні організації, приватні компанії, а можливо, підуть також російські активи та репарації..
«Це тягне за собою безліч проблем з координацією. І поки що прогресу в спробах вирішити їх не спостерігалося. Може здатися, що ще передчасно обговорювати відновлення України, доки війна триває, а ризик заморозки конфлікту на роки залишається високим. Але зараз саме час для створення інфраструктури для всеосяжної реконструкції, щоб робота почалася відразу, як гармати замовкнуть», – пише автор, нагадуючи, що Україна вже намагалася запустити цей процес.
[see_also ids\u003d"
Київ представив свій план відновлення на конференції донорів у Лугано ще у липні. Крім того, у жовтні відбулася зустріч у рамках G7 у Берліні під патронатом Німеччини. У Лугано, однак, донори були не готові. А США та інші ключові країни не надіслали своїх представників найвищого рівня.. Берлінська зустріч дала небагато конкретних пропозицій. США як найбільший донор України не були належним чином представлені. А західні лідери були відносно неорганізованими. Лідери G7 домовилися минулого тижня створити донорську платформу для України, але не оголосили деталі.
«Європа має очолити програму відновлення. У червні ЄС погодився прийняти Україну як країну-кандидата на приєднання. Європейське лідерство може подбати про те, щоб країна розвивала свої інститути та стандарти відповідно до вимог ЄС. Але ЄС не повинен очолювати процес збору та розподілу фінансування», - пише автор, додаючи, що більшість економістів згодні із твердженням, що Україні потрібна реструктуризація боргу та гранти, а не позики.
Тому що позички потрібно платити, що підвищує ризик початку боргової кризи.. Але процес прийняття рішень у ЄС на основі консенсусу означає, що позички легше схвалити, ніж гранти (хоча Угорщина показала, що навіть із позиками не все так просто).
«Майже все фінансування від інститутів ЄС надходило у формі позичок, тоді як фінансування від США – у вигляді грантів. Видача позик була також проблемою для ЄС. На листопад США передали близько 60% обіцяних коштів, тоді як Євросоюз перерахував близько 27%.. Гострота необхідності показати результат може скоротитися, коли екзистенційна загроза спаде, а відновлення розпочнеться», – пояснює автор..
На думку Грін, ЄС краще взяти на себе провідну роль у новому незалежному агентстві, яке буде створено для контролю за реалізацією проектів в Україні.. Це має бути щось схоже на Адміністрацію економічного співробітництва, створену для управління Планом Маршалла. Нове спеціальне агентство відновлення України має базуватись у Брюсселі з сильною присутністю у Києві, щоб інтереси всіх донорів були представлені.
[see_also ids\u003d"
«Як йдеться у пропозиції Центру дослідження економічної політики, нова агенція має створити трастовий фонд за участю багатьох донорів.. Такий інструмент часто використовує Світовий банк для залучення різних джерел фінансування. Щоб швидко мобілізувати капітал, агентство може створити об'єкт, який може випускати облігації під довгострокові зобов'язання донорів», – пропонує Грін..
Вона застерігає, що успіх програм відновлення не гарантовано.
І досвід Афганістану та Іраку це підтверджує. Однак ціна невдачі буде «дуже високою для України, Європи та всього світу».
«Провальна країна в Європі, що межує з Росією, стане кошмаром у сфері безпеки. Вона створить кризу через наплив біженців, оскільки мільйони українців не мають причин повертатися додому. І це посилить скепсис щодо західних цінностей і намірів серед країн, які відмовилися стати на чийсь бік у війні.. Бої продовжуються, але час планувати світ уже настав», – пише Грін..