Україна відзначає найбільший прорив у війні проти російських загарбників. Але давайте спробуємо уявити, як цей конфлікт можуть розцінювати лідери по обидва боки від лінії фронту, один з яких щойно здобув надзвичайну перемогу, а інший - зазнав неприємної поразки..

Президент України Володимир Зеленський – яскравий, хоч і малоймовірний герой. Він прислухався до своїх генералів, коли ті обманювали та заманювали у пастку російські війська. Український президент згуртував своїх надзвичайно хоробрих співгромадян, а також умовляв і соромив Захід, змушуючи його надати серйозну військову допомогу..

Про це у статті для Washington Post пише американський журналіст та письменник Девід Ігнатіус, зазначаючи, що українська армія чудово спланувала свій наступ.. Початкова атака на херсонському напрямку була обманом. Це був великий стратегічний удар, який може витіснити російські війська з правого берега Дніпра.. Але українська армія розпочала наступ у Херсонській області, поки російські сили там «спали».

[see_also ids\u003d"

Ніхто не поспішав вступати у бій. Армія України спочатку послабила російські лінії оборони, а потім, минулого тижня, пробила їх, почавши нищівний наступ, який змусив російські війська поспіхом відступати..

«Зеленський відмовився вести переговори зі слабкою позицією. Тепер, після семи нестерпних місяців, він має позицію сили. Звертаючись до своєї країни, він говорить про звільнення всіх українських територій. Але він має знати, що це зараз неможливо. І може наближатися момент, коли Зеленський, займаючи свою нову домінуючу позицію, відчинить двері для дипломатії.. Навіть якби росіяни відкинули його жест, це все одно посилило б враження, що Зеленський має перевагу», – вважає автор.

Він також пропонує «зазирнути у думки» Володимира Путіна. В останньому раунді протистояння він програв. Але він також той, хто не може дозволити, щоб його вважали таким, що програв. Що робив Путін, коли його війська втекли з поля битви на Харківщині минулими вихідними? Він відкривав колесо огляду на святкуванні Дня Москви.

Путін завжди хотів, щоб війна проти України була конфліктом, який триває «у вітальні». Щоб росіяни могли дивитися на неї по телевізору, доки чеченці та дагестанці проливатимуть кров. Для Росії це навіть не справжня війна, а спецоперація проти країни, якої, за словами Путіна, нібито не існує. Більшість росіян, схоже, підтримують війну, бо поділяють образи російського автократа на НАТО та США..

[see_also ids\u003d"

Проблема Путіна зараз у тому, що всі ці телеглядачі у Москві та Санкт-Петербурзі тепер бачать, яким провалом стала ця «невійна» російського лідера. Його найбільші шанувальники з численними Telegram-каналами і навіть деякі коментатори на державному телебаченні кажуть, що російські сили зазнали тяжкої поразки.. Серйозні звинувачення полетіли у бік начальника Генерального штабу армії РФ генерала Валерія Герасимова та міністра оборони Сергія Шойгу. Але поки що ніхто не звинувачує самого Путіна. Можливо, цього ніхто ніколи не зробить. У цьому полягає вся краса системи, що він створив. У Росії немає нікого, хто міг би його замінити буквально. Якщо завтра Путіна не стане, тимчасовим лідером Росії стане прем'єр-міністр Михайло Мішустін, який у минулому очолював податкову службу РФ. Чули про нього? Звичайно ж ні. У цьому вся суть.

Путін очікував, що легко зможе зайти до Києва у перший тиждень війни, але був змушений відступити. Він розраховував, що його страшні танки та артилерія знищать оборону України на Донбасі, але ситуація зайшла у глухий кут. І зараз українська армія показала Росії, що таке маневрена війна у Херсонській та Харківській областях. Як Путін відповість на це? Це питання, яке стане причиною безсонних ночей для співробітників ЦРУ та Національної ради безпеки США найближчими днями..

Путін може переформулювати поняття перемоги. Він може сказати, що спецоперація ніколи не передбачала окупації Херсонсу та Харкова.. І метою завжди було захистити Донецьк та Луганськ, які Москва окупувала у 2014 році.. Він також може сказати, що потрібно було захистити Крим – сентиментальний приз, заради якого Путін міг би ризикнути початком широкомасштабної війни..

Або Путін може відповісти агресивно, посилюючи свої атаки проти України та навіть її західних союзників.. Він намітив цілу низку червоних ліній, які торкнулися. Він вимагав, щоб Києву не постачали смертельну зброю, але адміністрація Байдена зробила це однаково. Путін погрожував, щоб українська армія не отримала високоточної зброї на кшталт артилерійських систем HIMARS, здатних знищувати російські командні вузли. Але Байден зробив і це.

[see_also ids\u003d"

Але що тепер? Це одна з причин, чому Зеленському було б краще уникати стратегічного навантаження.. Яким би деструктивним і безрозсудним Путін не був би досі, він може зробити щось ще гірше. Можливо, саме тому Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний попередив минулого тижня, що Росія може піти на ескалацію, посиливши конфлікт до «обмеженої» ядерної війни.. У своїх прогнозах він забігав уперед, можливо, щоб зруйнувати плани російського лідера. Залужний також говорив про вирішальні битви попереду, які відбудуться у 2023 році..

Його послання, схоже, у тому, що Україна готується до довгої війни.

Адміністрація Байдена постійно повторювала три ключові твердження про цю війну. По-перше, вона наголошувала на своїй підтримці України та намірах надавати зброю, необхідну для самооборони.. По-друге, США не бажають вступати у війну з Росією. І, по-третє, Вашингтон вірить, що цей конфлікт буде закінчено на мирних переговорах.. Після успішного українського наступу всі три цілі мають стати ще більш актуальними.