Минулого тижня народні депутати проголосували у першому читанні за законопроект «Про медіа», який спричинив критику серед різних груп населення. Одне з положень документа стосується того, що регулятором усіх видів медіа має стати Нацрада телерадіомовлення. Медіарист Інституту масової інформації Роман Головенко у статті «Законопроект «Про медіа»: набір ризиків та можливостей» пояснив основні завдання регулятора.
«На жаль, Нацрада була дуже пасивним регулятором у 2014–2022 роках. Його реакція на вал проросійської пропаганди, ксенофобії та маніпуляцій з боку цілого ряду телеканалів була спорадичною, хоча обставини вимагали значно більшої активності.. Повноваження для цього у регулятора десь більше, десь менше. Ті ж близькі до Медведчука канали мали багато шансів отримати санкції Нацради, але натомість були зрештою закриті указом президента», - пише автор.
Отже, як пояснив Головенко, суть існування Нацради як незалежного конституційного органу не в тому, щоб видавати ліцензії та стежити за дотриманням квот в ефірі (для цього позавідомчий орган не потрібен).. Нацрада — це насамперед інструмент запобігання зловживанням в інформпросторі (зараз лише на ТБ та радіо).
У цьому контексті, з одного боку, законопроект надає справді швидші та потужніші інструменти боротьби з пропагандою РФ. Але з іншого — передбачає суто декоративні норми щодо якості вітчизняного контенту, за порушення яких не передбачено відповідальності (зокрема щодо об'єктивності/балансу).
«Якщо так страшно залишати ці повноваження у Нацради, то можна було б віддати їх на співрегулювання, механізм якого запроваджується проектом в інших сферах.. Це як пропозиція до другого читання», - додав Головенко.
Автор також пропонує згадати формулювання, з яким Європейський Союз вимагає від нас прийняти цей проект: «Подолання впливу корисливих інтересів щодо аудіо- та візуальних медіапослуг». Плюс впровадження антиолігархічного закону. І що ж у цьому законопроекті із впливом олігархів? Та ж повна свобода «вилизувати» в ефірі потрібних політиків та «мочити» конкурентів.
«На завершення варто звернути увагу на ще один пункт критики: про послаблення норм обмеження російського впливу на інформпростір. Квоти пісень українською, які зараз становлять 35%, у жовтні зростуть до 40%. Законопроектом передбачено покарання для медіа у вигляді розпорядження у разі порушення на рівні до 10% від квоти (тобто 4% від загального обсягу пісень, якщо квоти становитимуть 40%). За п'ять розпоряджень порушення переходить у категорію значних і карається серйозніше. Тому виходить, що квоти зростають, але їх дотримання стане гнучкішим і менше контролюватиметься Нацрадою», - додав автор..
За словами Головенка, безліч питань викликає закладений у проекті підхід до формування списків росіян, які загрожують нашому інформпростору.. На мою думку, там пропонуються надто вузькі критерії, а ці півроку нам усім показали шовінізм РФ не лише як держави, а й як суспільства.
Принаймні на період до відновлення територіальної цілісності України нам потрібно обмежити поширення медіа (наскільки це можливо за допомогою редакційного контролю) контенту, творці якого є громадянами РФ або певний час проживають у ній.. Російська мова також може бути критерієм ідентифікації контенту з РФ за презумпцією, якщо даних про творців немає.
[see_also ids\u003d"
Законопроект «Про медіа» було зареєстровано у Верховній Раді 27 грудня 2019 року. У травні 2020 року парламент відправив цей проект на повторне перше читання.
Законопроект має замінити кілька чинних медійних законів. У ньому пропонується запровадити регуляцію онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ таких, як Facebook. Також документ передбачає розширення повноважень Нацради з питань телебачення та радіомовлення.
Ухвалення цього закону є однією з вимог вступу України до ЄС.