Потрібно п'ять пропозицій, щоб підсумувати війну в Україні на даний момент. У Росії закінчується високоточна зброя. У світу закінчується терпіння. В адміністрації Джо Байдена закінчуються ідеї, що робити з російською війною. А Китай спостерігає.

Про це на сторінках New York Times пише американський журналіст та Пулітцерівський лауреат Брет Стівенс.. Обмеження московського арсеналу очевидні вже кілька тижнів. І це дає почуття полегшення у довгостроковій перспективі та жаху в короткостроковій. Полегшення пов'язане з тим, що російська військова машина, на модернізацію якої Володимир Путін витрачав дуже багато, виявилася паперовим тигром, який не зможе стати серйозним суперником для НАТО у разі конфлікту звичайними методами.. А почуття жаху виникає тому, що армія, не здатна вести високоточну війну з відносно низьким супутнім збитком, вестиме низькотехнологічну війну, руйнуючи більше. Україна, за її ж підрахунками, втрачає до 20 тисяч солдатів на місяць. Для порівняння США втратили 36 тисяч солдатів за 7 років війни в Іраку. Незважаючи на всю хоробрість і рішучість, Київ може стримати, але не перемогти у війні на виснаження утричі більшого сусіда. Це означає, що Україні потрібно зробити трохи більше, ніж уповільнити армію Росії. Потрібно якнайшвидше «зламати російським військам хребет».

Але це не відбудеться в артилерійській війні, під час якої Росія здатна запускати 60 тисяч снарядів на день, а Україна – лише 5 тисяч.. Кількість, як кажуть, іноді переходить у якість. Адміністрація Байдена забезпечує Україну передовими гаубицями та установками реактивного залпового вогню. Але ця зброя надходить недостатньо швидко. Тому зараз саме час, щоб президент Джо Байден сказав своїй команді у сфері національної безпеки те, що Річард Ніксон сказав своїй, коли Ізраїль зазнав втрат під час Війни Судного дня. Запитавши, яку зброю просить ізраїльська армія, 37-й президент США наказав своїм підлеглим «подвоїти» її, додавши: «А тепер забирайтеся та подбайте, щоб робота була зроблена».

[see_also ids\u003d"

Терміновість швидкої перемоги або хоча б відступу російських військ, щоб Москва, а не Київ, почала просити про мир, ускладнюється тим фактом, що час не обов'язковий на стороні Заходу. Санкції проти Росії можуть у довгостроковій перспективі підірвати її можливості зростати. Але всі обмеження не дуже послаблюють російську здатність знищувати. В той же час, ці ж санкції завдають шкоди всьому світу. А біль, який світ здатний витримати на знак солідарності з Україною, має межі. Критична нестача продовольства, енергоносіїв та мінеральних добрив, а також розрив ланцюгів поставок та підвищення цін не можуть тривати вічно. Демократичні товариства з обмеженою толерантністю до болю не терпітимуть вічно.

Тим часом, не схоже, щоб Путін заплатив велику ціну за свою поведінку: ні у разі доходів від продажу енергоносіїв (насправді виросли завдяки збільшенню цін), ні у разі публічної підтримки (знову ж таки вона виросла завдяки пропаганді, націоналізму та страху). Сподіватися на його смерть від хвороби Паркінсона, раку чи комплексу Наполеона – це не стратегія.

Що може адміністрація Байдена ще зробити? Їй потрібно прийняти два розраховані ризики, засновані на одному концептуальному прориві. Перший ризик – це те, що запропонував адмірал у відставці Джеймс Ставрідіс. На його думку, США мають кинути виклик російській морській блокаді Одеси, почавши супроводжувати торгові судна в український порт і з нього. Це означає, що спочатку необхідно переконати Туреччину впустити кораблі НАТО через Босфор у Чорне море.. Це може вилитися у певні незручні поступки на користь Анкари. Більш небезпечно, що флоти НАТО та Росії можуть вступити у близький контакт. Але Росія не має ні законного права блокувати останній великий український порт, ні морального права позбавляти світові ринки українського продовольства. Крім того, вона не має військово-морської сили, щоб протистояти флоту США.

Другий ризик – це рішення США конфіскувати 300 мільярдів доларів активів, що належать російському Центробанку РФ, направивши ці гроші на фінансування потреб армії України, а також проектів відновлення. Автор нагадує, що сам запропонував це зробити ще на початку квітня.. А експерти Гарвардського університету Лоренс Трайб та Джеремі Левін описали юридичні умови, як це можна зробити. Адміністрація ухиляється від кроку, боячись, що це може створити поганий фінансовий прецедент. І це був би добрий аргумент за інших обставин. Але зараз потрібен такий потужний та швидкий фінансовий удар по Росії, який інші санкції не змогли завдати досі.

[see_also ids\u003d"

І це підводить до концептуального прориву. Війна, яка йде в Україні, матиме більший вплив на Азію, ніж на Європу.

Адміністрація Байдена може скоро переконати себе, що вона вже ефективно знекровила російську армію, позбавивши її здатності розв'язати нову війну ще десь. Це певною мірою правда. Але якщо війна закінчиться тим, що Путін залишиться при владі, а Росія збереже контроль за частиною території України, тоді Пекін вирішить, що агресія працює. І тоді США доведеться йти на війну за Тайвань, зазнаючи значно більших економічних та людських втрат.

Висновок простий: війна в Україні може стати або прелюдією, або фіналом. Президенту Байдену потрібно зробити все можливе, щоб здійснився другий варіант.