Село Катюжанка на Київщині опинилося під російською окупацією майже відразу після війни і пробуло в такій ситуації близько місяця. У приміщенні тамтешньої школи окупанти влаштували командний пункт і туди навіть прилітав командувач військами Східного округу вручати бойові нагороди «військовослужбовцям, які відзначилися під час проведення спеціальної військової операції» на «найважливішому напрямку – Київському»..

Як пишуть «Схеми», після звільнення Катюжанки в школі, крім окопів та покинутої техніки, почали знаходити літературу про «Велику вітчизняну війну», портрети Леніна і навіть щоденники солдатів. Військові мали достатньо часу, щоб писати «мемуари». В одному з них офіцер російської армії аналізує військову стратегію РФ, чому вони приїхали до України та розповідає, як проводив допит українців..

«Наш вчитель, моя дружина знайшла щоденник в одному з кабінетів, який вів, швидше за все, один із офіцерів. І, до того ж, швидше за все – юрист чи представник Федеральної служби безпеки (ФСБ) РФ. Там це за контекстом можна зрозуміти», – розповів журналістам директор школи Микола Микитчик.

Ідентифікувати автора «мемуарів» поки не вдалося: військовий лише раз на сторінках щоденника називає своє ім'я – Костянтин. Він пише, що 24 лютого разом із армійцями перетнув кордон України, а вже 28 лютого – прибув до Катюжанки.. Активніше писати він почав із 13 березня.

«Їхали на навчання, а потрапили на війну… чи війна…» – такий заголовок щоденника.

Військовий описує, що його підрозділ виїхав із російського міста Смоленськ через Білорусь на територію України.

«Сиджу в Катюжанці, це таке село. Вивчаю шкільну документацію. Досі не змирився з тим, що я перебуває в чужій державі, досі не вірю у війну. Досі не знаю, чи все це правильно», - пише нібито безневинні речі військовий.

Він навіть критикує командування, тому що «ніхто не говорить правду про втрати, про реальність бойових дій, тільки й чую, що «Справа наша вірна, перемога буде за нами».

«Хотіли бліцкриг, а в результаті… сіли на п'яту точку. Є відчуття, що історія назве наші дії другим гітлеризмом і влаштує черговий «нюрнберг», я начхати не стану, винен, був, воював, жалкую! », - висловлює він досить раціональну думку.

Зокрема, зазначає, що війська не злагоджені, а командування говорить про уявний успіх.

«Трьохсоті та двохсоті в достатку, а командування в доповідях говорить лише про уявний успіх. Путіну скоро 70, якщо він помре розпочавши війну, буде «щось», - пише російський армієць.

Іншим разом висловлює побоювання у поразці: «У повітрі витають чутки про контрнаступ укр. Нібито країни допомагають особовим складом та технікою. Але це лише чутки». Щоправда, після цього хвалиться, що російські війська виявили «сховище техніки».

А через два дні він описує, як проводив допит «нацистів»: «Спільними зусиллями вашого покірного слуги та співробітника були допитані особи у складі 12 осіб, усі – нацисти. Я був безжальний, розпинав їх перехресними, індивідуальними та нічними допитами».

Згодом він також напише: «Вкотре довелося допитувати священика, не можу сказати, що був м'яким, аж ніяк – суворість та професіоналізм мною були виявлені з суто самовіддачею, що викликало захоплення спеціалістів із ФСБ.. Допити проходять успішно, інформативно, обіцяють надати для допиту протестантського пастора. Якщо йому є що приховувати, я з'ясую це, хоч би як він хитрував, на таких товаришах я, як кажуть, собаку з'їв»..

Щоправда, згодом військовий поскаржився у щоденнику, що його не беруть на завдання: «Обіцяли взяти на бойове завдання, довго я оббив пороги, щоб досягти дозволу – у відповідь переконують, що це небезпечно, а мою голову треба берегти, у кожного своя війна,.

За словами військових, допити в Катюжанці проводив військовий із позивним «Німець». Напис з таким підписом був зафіксований на дверях одного зі шкільних кабінетів.

У своєму щоденнику він уже обмірковував перспективи кар'єри у розвідці, а також фантазує над тим, як у майбутньому стане суддею..

«Колеги вище за ранг, що служать у сфері безпеки, віщують мені успішне майбутнє співробітника контррозвідки і обіцяють допомогу в підготовці та перебування в академії»..

Останнє повідомлення російського «слідчого» у щоденнику датовано 19 березня..

Нагадаємо, що Київську область звільнили від окупації 1 квітня. Цьому передували запеклі бої.