Нормативна база, за якою працюють із дітьми, які пережили насильство під час війни, була налаштована на мирний час, її треба міняти. Про це редактору відділу соціум ZN. UA Аллі Котляр розповіла виконавчий директор МБФ «Український фонд громадського здоров'я», директор представництва Health Right International в Україні Галина Скіпальська.

[see_also ids\u003d"

«Випадків щодо дітей у роботі у нас було два — з Бучі та Ірпеня, — каже вона. — Хоча до того говорили про 23 дітей. Інформацію потрібно ретельно перевіряти, у тому числі і щодо жінок. Навіть якщо звертаються активісти, потім виявляється, що все не так просто.. Як спитати правильно, що з доказами, особливо якщо минуло два-три тижні. Та й фахівців недостатньо, щоб усі ці злочини фіксувати, тобто зібрати всі документи таким чином, щоб потім вони мали значення в суді, і не опитувати постраждалих кілька разів..

Але для людини це сталося. І це глибока травма на роки, якщо її не опрацювати.

Щодо дітей — окрема розмова. Має бути очна консультація. Фактично модель Барнахус (міждисциплінарний спеціалізований центр по роботі з дітьми, які постраждали від насильства або стали свідками подібних злочинів). Але в Україні їх створили УФГЗ та ЮНІСЕФ лише кілька, навчених психологів мало. Однак вони є і готові працювати та навчати інших.

Потрібно змінювати нормативну базу, яка була налаштована на мирний час. Нормативка, яка стосувалася Барнахусова, йшла як пілот і тільки в тих місцях, де вони були і працювали.. А тут виходить, що за цією моделлю ми повинні навчити працювати всіх, коли в одному місці буде і медик, який візьме зразки, і на випадок, якщо не візьме, теж має бути прописаний алгоритм. Де буде психолог, який надаватиме допомогу дитині у громаді. І психолог, який опитуватиме. Для зменшення травматизації воно має бути проведене один раз. Причому, за методикою, психолог, який опитує людину, потім не може її вести. Нормативна база повинна дозволити опитування психологом за стандартним переліком, зокрема і про війну, щоб він міг усе це записувати на відео, яке потім враховуватиметься в суді. Тому що зараз у наших судах відеозапис не враховується. Під час війни потрібно швидко внести зміни до законодавства та почати враховувати всі ці моменти.

У тому числі щодо кривдника. У воєнний час він недоступний.

Війна не закінчилася. І ми можемо тільки здогадуватися, що буде далі, якими будуть звірства на сході країни.. Зараз із фіксацією таких злочинів проблема. Потрібні навчені медики, судмедексперти, а також спеціальні валізи з інструментарієм для збирання відповідних доказів із тел. Щоб мати докази воєнних злочинів.

Проте, на мою думку, головне — це надати постраждалим професійну та своєчасну психологічну та, за потребою, медичну допомогу. Як правило, після таких випадків проходить понад 72 години. Ніяка постконтактна профілактика та медична допомога своєчасно надані не були. Залишається тільки спостерігати та лікувати. І надважливо – надати психологічну допомогу».

Детальніше про те, як правильно надати допомогу постраждалим від насильства, читайте у статті Алли Котляр «Згвалтовані росіянами. Як допомагати, а не «завдати добро»?