В окупованій росіянами Бучі, незважаючи на відсутність електрики, газу, опалення, води та лікарів-акушерів поряд 8 березня, на світ успішно з'явилася Аліса. Її та інші драматичні історії мирних жителів Бучі, які пережили окупацію, розповідає Олена Жежера у статті «Як Буча боролася за життя: поява на світ Аліси та історія польового шпиталю вдома».
Того дня в окупованій Бучі вже нічого не працювало. Пологовий будинок у Ворзелі розстріляли, їхати в інше місто було небезпечно, і ніхто не гарантував збереження життя.
Аню направили додому до єдиного лікаря-терапевта, яка залишилася в районі та допомагала городянам — Ірині.
«Коли мені сказали, що у нас у будинку вагітна, та ще 40 тижнів, мене пересмикнуло. На другому курсі я хотіла бути гінекологом та добре вчила акушерство. Але ж практики не було жодної. Ну а що робити. Я впевнено сказала: народжуватимемо, зберігаємо спокій», – згадує Ірина.
8 березня о 4 годині ранку в Ані відійшли води. На той час у будинку не було ні електрики, ні газу, ні опалення, ні води. Народжували при свічках.
[see_also ids\u003d"
«Вода була з бювету, але холодна і не було як підігріти. Тому Аліса, немов розуміючи ситуацію, народилася несподівано чистенькою.. Ми її просто витерли і тепло закутали. Алісин тато перерізав пуповину. Ми зважили тата без Аліси, а потім з Алісою, так дізналися, що вага новонародженої 3600 г. Зріст - 59 см. Народилася рівно о 7-й ранку», — розповідає тепер уже щаслива акушерка.
Катерина, яка стала того дня бабусею, не може стримати своєї радості та подяки:.
«Я щиро вдячна Людині з великої літери за те, що вона була поруч із моєю дочкою.
Я уявляю, що Ірина відчувала тієї ночі на 8 березня, коли вперше у своєму житті приймала пологи. Ми з 19:00 молилися з тієї хвилини, як Аня мені зателефонувала і повідомила, що почалися сутички. Я зателефонувала хрещеній Анютці. Вона всім своїм знайомим, а я своїм. Ми впевнені, що наші молитви допомогли всім: і Ірині, і її «бригаді», і нашій дочці. Я свято вірю в нашу перемогу і дуже хочу обійняти Ірину — Святу Людину! Низько кланяюся Їй! І поки живу на світі – буду Господа Бога благати за неї! Вона допомогла моїй онучці побачити цей світ!