У Перемишлі біля кордону спостерігається несподіваний феномен. Тисячі українських біженців повертаються додому, незважаючи на те, що Росія продовжує вести війну проти України. Останні дані прикордонної служби Польщі свідчать, що у понеділок близько 12 тисяч людей повернулися на українську територію, а у вівторок – 13 тисяч.. За весь час після російського вторгнення в Україну поїхали 370 тисяч людей.

Про це пише Politico, додаючи, що причини дуже різні. Деякі біженці закінчили гроші, а інші не змогли знайти доступне житло за межами спеціальних таборів. У Польщі, яка прийняла близько 2,3 мільйона українців, затримки в отриманні допомоги від уряду змусили деяких людей вирушити додому.

У Перемишлі на залізничному вокзалі утворилися довгі черги перед поїздами, що прямують до Львова, Києва та Одеси. Хоча одразу після початку війни вони поверталися в Україну порожні.

«Будинки завжди краще. Ми поїхали тиждень тому, а тепер повертаємось. Мій чоловік пішов добровольцем до армії. А у нашому будинку нікого зараз немає», – сказала 42-річна Лілія Шуба з Виноградова.

Вона та її трирічний син Олександр провели 13 годин на угорському кордоні, прямуючи до України.

«Я поїхала, щоб зібратися із силами. І тепер ми повертаємося, щоб чекати на кінець війни в Україні», – додала жінка.

Вже кілька тижнів Перемишль залишається найбільшим вузлом для українців, які залишають рідну країну. Досі тисячі нових біженців щодня прибувають сюди. Майже кожна вітрина у місті прикрашена українським прапором.. Банери та бігборди вітають українців на вулицях польського міста, яке в пандемію було популярним туристичним напрямком. На вокзалі Перемишля, що прибувають і повертаються, проводять разом кілька годин, обмінюючись досвідом..

«Ми знаємо про повернення в Україну. І ми поважаємо вибір людей. Вони краще можуть оцінити свою особисту ситуацію», - сказала представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Вікторія Андрієвська, додавши, що її служба поки що не допомагає людям, які вирішили їхати назад до України..

Волонтери з країн Західної Європи, таких як Великобританія та Іспанія, працюють на вокзалі, допомагаючи біженцям з гарячою їжею, квитками, одягом, іграшками для їхніх дітей та навіть із щепленням для домашніх тварин.. Волонтери також помітили, що багато українців повертаються на Батьківщину.

«Ми бачили, як кілька тисяч людей щодня повертаються через Перемишль. Як найбільша точка перетину кордону в Європі, ми, швидше за все, бачимо більшість тих людей, які їдуть назад», - сказала 23-річна Ада Вордсворт, яка перервала вивчення слов'янської філології в Оксфордському університеті, щоб допомогти біженцям як перекладач.

«Я була здивована, коли це побачила. Це шокувало. Перша сім'я, яку я зустріла, справді хотіла поїхати до Харкова», - згадала волонтер..

На початку тільки одна або дві людини хотіли повернутися. Зазвичай вони хотіли забрати домашніх тварин чи родичів.

«Західні ЗМІ зображають Україну як сіру, похмуру, депресивну пострадянську територію, куди ніхто не хоче повертатись. Але насправді всі, з ким я розмовляла, хочуть повернутися як тільки це буде можливо», - розповіла Вортсворт.

«Загалом це люди, які не змогли знайти роботу чи житло. Інших обдурили і вони втратили багато грошей у Польщі», – додала вона.

Вортсворт та інші волонтери зауважили, що більшість українських біженців хочуть залишитись у Польщі через схожість мови та середовища. Тому ЄС настав час визнати це і направити більше фінансування саме сюди..

«Цьогорічна хвиля масового повернення біженців руйнує переконання Заходу, що його країни – це «пуп землі» і всі хочуть там опинитися», – сказала волонтер..

Для історика Даріуша Столи, який написав кілька книг про міграцію, хвиля повернень до України не дивна і справді відповідає історичним закономірностям.

«Навіть у разі міграції у мирні часи багато хто вирішує повернутися, хоча й збирався залишитися в іншій країні, тому що міграційний досвід виявився зовсім не таким, як вони очікували. Емоційні потреби деяких людей можуть виявитися сильнішими за страх перед війною. Вони можуть зрозуміти новини з України по-своєму, ще більше переконавшись у необхідності повернутися. Емоційна ціна розриву через драматичні умови може виявитися більшою, ніж страх постраждати через російські обстріли», - пояснив Стола..