Російські окупанти під Черніговом знищили дві колони волонтерів, які везли гуманітарну допомогу та намагалися евакуювати людей. Декілька волонтерів загинули, ще кілька отримали поранення. Автомобілі згоріли вщент, повідомив волонтер Антон Сененко..

«Ніхто з колони наших, які фактично стояли у черзі на вхід, не постраждав. Але немає слів у моїй голові, якими я можу висловити те, що у мене зараз на душі. Я не знаю, як звали тих чудових людей. Я не знаю, звідки вони були. Але сподіваюся, що журналісти та історики зроблять свою справу добре. Як належить», - пише Сененко у Facebook.

Волонтер висловив співчуття депутату Ользі Стефанішиній – у розбитій колоні загинув її чоловік Богдан. Потрібно мати неабияку людяність разом із відвагою, щоб робити те, що робив він, наголосив Сененко..

Він також розповів про ситуації у звільненому Ірпені. За словами волонтера, туди другий день повноцінно заходять українські рятувальники, допомагають вивозити людей та загиблих, яких не могли поховати через постійні обстріли російських військ..

«Тіла загиблих цивільних, які тижнями лежали просто неба на вулицях і в квартирах. Саме зараз Ірпінь змусить нас випити ту гірку чашу, про яку я писав в одному зі своїх попередніх повідомлень – радість визволення міста йтиме разом із оплакуванням убитих», - пише волонтер..

Забирати тіла рятувальники можуть лише після роботи наших саперів – нелюди замінували трупи, наставили навколо них розтяжки. Поки загиблих збирають лише з вулиць. З завтрашнього дня маємо почати обходити житло.

«Я не знаю, хто і як цим має займатися. Де міжнародні дізнавачі, прокурори, слідчі, але боляче слухати рятувальників про те, як вони збирають тіла розстріляних біля стін чоловіків із зав'язаними очима. Це має хтось фіксувати та досліджувати обставини. Орки мають відповісти за все», - зазначає Сененко.

Ірпінь фактично вільний. Людей довивозять або вони виходять самі. Багато хто нарешті знайшовся рідних та друзів. Але волонтер наголосив, що має звернутися до тих, хто своїх рідних серед евакуйованих не знайшов..

" Те, про що я не хочу писати, але повинен. Якщо у вас немає інформації про зниклих без вісті в Ірпені, можливо саме час телефонувати 102, дізнаватися процедуру і ходити на впізнання. Вибачте, що я це пишу. Я не знаю, як це зробити тактовно. Але як є. Надія залишається, безумовно, але все ж таки», - додає волонтер..

Він закликав мешканців Ірпеня поки не повертатися назад, адже окупанти залишили в місті багато мін та небезпечних «сюрпризів», на яких можна підірватись: «Тільки на дорозі тими шляхами, де ми їздили, я особисто знаю 3 снаряди, які потребують розмінування. Тому тримайте голови холодними».

Повертатися можна буде лише після того, як у місті відпрацюють ЗСУ, сапери та МНС, поліція відпрацює. Знову відпрацюють наші Збройні сили, щоб відкинути окупантів від Ірпеня ще далі. Ось тоді, взявши віники, фарбу, цемент, скло, можна буде зайти до міста.

Волонтер подякував Збройним силам України, Територіальній обороні, військовим медикам та рятувальникам.. «Пишайтеся, шановні, країною, в якій Ви живете. Усі ці служби працюють. Переможемо», - резюмував він.

Наприкінці повідомлення Антон Сененко залишив контакти рідних загиблих волонтерів. Підтримати рідних Анастасії Тагірової можна за посиланням. Рідні Олексія Антонова – за цим посиланням.

[see_also ids\u003d"

Ірпінь потрапив під масовані обстріли з перших днів війни.

Цілі сім'ї по всьому напрямку Житомирської траси на підступах до Києва та нової дороги Буча-Ірпінь-Київ виявилися замкненими у клітинах своїх приватних будинків, квартир та підвалів.

Ці маленькі містечка та селища стали і залишаються головним полем битви за Україну. Як і Харків, що розривається від ракет, як Маріуполь, обложений і нелюдяно знищений, стерти з лиця землі Охтирка. Детальніше читайте у статті Інни Ведерникової «Ірпінь/Буча болить». Реквієм по одному не відданому землі» в ZN. UA.