Голкіпер тернопільської Ниви поділився думками про свій виступ у Першій лізі Після зимової паузи тернопільська Нива демонструє скромну стабільність. В обох весняних матчах, із Агробізнесом та Пробоєм підопічні Олега Дулуба не виграли і не програли. В обох зустрічах ворота тернополян залишилися не ураженими, але одна біда: м’ячів Нива теж не забила.

Утім, голкіпер тернопільського клубу Ілля Ольховий свою роботу виконав добре – зберіг ворота у недоторканності, а його команда набрала по одному очку у кожній грі. В інтерв’ю Football.ua Ілля розповів про враження від поточного сезону, ювілейний матч у складі Ниви та воротарські забобони.

– Ілля, ви зіграли перший матч після тривалої зимової перерви. Як враження?

– Враження тільки позитивні, дуже довго чекали на цей матч. Сама гра була доволі непростою, ми могли як вигравати, так і програти. Однак все склалось доволі добре, є багато матеріалу для опрацювання, щоб краще підготуватись до наступних матчів.

– Чи важко вам було зберегти ворота на нуль в матчі з Агробізнесом?

– Гра була доволі акуратною, в першому таймі більше моментів мав Агробізнес, а ми – більше в другому таймі. Водночас, не можу сказати, що робив щось надзвичайно складне. Просто був сконцентрований всі 90 хвилин, бо матч міг розгорнутися за іншим сценарієм у будь-який момент.

– Це вже сьомий кліншит для вас у цьому чемпіонаті. А от за який матч найбільше прикро, що не вдалося зберегти ворота на нуль?

– Думаю, це домашня поразка від Інгульця. Гра давалась мені доволі добре, але наприкінці матчу все ж таки суперник зумів забити і вирвати перемогу.

– Восени ви отримали червону картку в грі з ЮКСА та пропускали матч із Чорноморцем. Чи сильно морально гризли себе після цього?

– Після вилучення, тільки як спустився в роздягальню, було дуже складно: багато різних негативних думок не полишали голову. Але після гри всі підтримали. Також набрала особлива людина і допомогла швидше забути цей матч. Через це має пройти кожен воротар, помилки – це невід?ємна частина футболу. Головне – як ти на них реагуєш.

– У складі Ниви ви вже зіграли 50 матчів. Це такий, перший серйозний ювілей. Коли ви прийшли в клуб, могли уявити, що візьмете таку позначку? А 100 матчів зіграєте, як гадаєте?

– Та чесно, навіть не міг повірити, що зіграю 50 матчів, не те що 100. Але радий, що так сталось. Моя задача – виходити і допомагати команді. А ще – набиратись досвіду.

– Ваш зріст 199 сантиметрів, згідно з офіційними даними на сайті ПФЛ. Могло так статися, що ви могли грати у баскетбол,   а не у футбол? Чи завжди бачили себе виключно у футболі?

– У шкільні роки кликали в волейбольну команду на тренування, але щось тоді так і не пішов. Більше завжди подобався футбол, тому і присвятив йому своє життя.

– Хто зі світових голкіперів для вас є взірцем?

– Кумиром для мене завжди був Давід Де Хеа , його гра завжди надихала бути воротарем, також подобався Джо Харт.

– Що найбільше ви не любите робити як голкіпер та чому?

– Мабуть це зимові збори, тому що постійно холодно. А це ж треба ще й по два рази на день тренуватись! Але це частина нашої роботи, тому гріх жалітись.

– Кажуть, що воротарі — це люди трошки з іншої планети. У вас є якісь ритуали, забобони чи речі, які робите ви, але не роблять інші гравці команди?

– Так всюди кажуть, у кожній команді. Звичайно, є окремі випадки, коли хочеться сказати: “А от, він дійсно "Воротар", але зазвичай це спокійні і добрі люди. Забобони? Та прям таких забобонів немає, тільки браслет беру на кожну гру, його мені подарувала дорога людина.