Сьогодні, 16 червня, в Польщі стартує 21-й чемпіонат Європи серед збірних U-21. На турнірі візьмуть участь 12 збірних, проте місця для збірної України на ньому, на жаль, не знайшлося. Наші співвітчизники посіли лише четверте місце в кваліфікації, що не дозволило сподіватися навіть на стикові матчі.
Всього ж українські молодіжки були в числі учасників Євро двічі. Пропонуємо згадати дебютний виступ українців на континентальній першості, яке стало для нас найкращим в історії.
Команда, яку тренував Олексій Михайличенко, у своїй відбірковій групі до португальського Євро посіла друге місце, пропустивши вперед Данію, програвши їй обидва матчі.
У плей-офф українці потрапили на Бельгію, і після першого домашнього матчу в прохід наших на Євро вірилося насилу - поразка 2: 3.
Матч-відповідь проходив через чотири дні і на 40-й хвилині бельгійці вийшли вперед, а це означало, що нашим потрібно забивати тричі.
Руслан Фомін забив на 70-й хвилині, а Дмитро Чигринський за сім хвилин до кінця ігрового часу. Коли годинник відраховували останню додану арбітром хвилину, лідер того колективу Артем Мілевський зробив ось це ... ... і вивів команду на перший Євро в історії.
За підсумками жеребкування українці потрапили в групу В, де їхніми суперниками стали команди Італії, Голландії та все тієї ж Данії.
У першому турі Українці обіграли голландців, ведених неймовірно талановитим Клаасом-Яном Хунтелааром. Голи забивали форварди нашої команди Артем Мілевський та Руслан Фомін.
Через два дні українці зустрілися з Італією, яку тренував Клаудіо Джентіле. Матч йшов до нульової нічиєї, але на 90 + 3 хвилині українці пропустили, а гол забив якийсь Джорджіо Кьеліні.
У разі поразки від Данії в останньому турі українці покидали турнір, але програвати жителям півночі втретє в цьому циклі наші хлопці не збиралися. На гол Каленберга воімі м'ячами відповіла наша парочка форвардів Мілевський / Фомін. Перемога голландців в паралельному матчі означала перше місце в групі для України і вихід в півфінал на збірну Сербії і Чорногорії.
У складі балканців на тому турнірі грали такі прославлені гравці, як Володимир Стойкович, Душан Баста, Мірко Вучініч, Мілош Красіч і Браніслав Іванович.
Основний час півфінального матчу завершився без голів, до того ж йшли і екстра-тайми. Олексій Михайличенко за хвилину до завершення матчу вже готувався до серії пенальті і зробив несподівану заміну, випустивши на поле Олександра Рибку замість Андрія Пятова.
Тоді ще голкіпер Динамо, який виходив рятувати команду в лотереї, встиг врятувати її ще в матчі, відбивши небезпечний удар сербів. У серії пенальті Рибка відбив перший удар від Янковича (Алієв також змастив), а пізніше відбив шостий удар від Пуровича. 5: 4 - перемога українців по пенальті і вихід у фінал, де суперником стануть вже знайомі Нідерланди.
Фінал згадувати немає бажання. Сказати, що українці провалили матч не можна, в першому таймі голландці були краще, про що свідчать два забитих голи. У другому українці діяли сильніше до моменту, коли був видалений Романчук. На останніх хвилинах наші хлопці пропустили третій м'яч і пізніше спостерігали, як Нідерланди піднімають над головою кубок, який був так поруч.
Всього на турнір було заявлено 22 гравців.
Воротарі: Андрій П'ятов (Ворскла Полтава), Олександр Рибка (Динамо Київ), Євген Ширяєв (Чорноморець Одеса).
Захисники: Олександр Романчук (Динамо Київ), Микола Іщенко (Карпати Львів), Олександр Яценко (Динамо Київ), Дмитро Чигринський (Шахтар Донецьк), Григорій Ярмаш (Динамо Київ).
Півзахисники: Олександр Алієв (Динамо Київ), Дмитро Невмивака (Металург Запоріжжя), Адріан Пуканич (Шахтар Донецьк), Сергій Пилипчук (Спартак-Нальчик), Євген Чеберячко (Харків), Тарас Михалик (Динамо Київ), Олексій Годін (Металург Запоріжжя) , Олександр Максимов (Харків), Олександр Ситник (Динамо Київ), Андрій Оберемко (Харків).
Форварди: Максим Фещук (Карпати Львів), Артем Мілевський (Динамо Київ), Руслан Фомін (Шахтар Донецьк), Іван Кривошеєнко (Іллічівець).
Подивимося, що ж стало з футболістами, які 11 років тому не зуміли підкорити Європу, але підкорили наші серця.
Андрій Пятов Основний воротар тієї молодіжної збірної став основним і в головній команді країни. Відразу після молодіжного Євро П'ятов поїхав на чемпіонат світу до Німеччини, де був третім воротарем команди Олега Блохіна.
Через півроку після успішного Євро U-21 підписав контракт з Шахтарем, в якому виступає вже протягом 10 років.
Григорій Ярмаш На той момент одноклубник П'ятова був безальтернативно основним правим захисником команди Олексія Михайличенка. Він провів від дзвінка до дзвінка всі матчі Євро, ставши лідером турніру по заробленим жовтим картками.
Продовжував грати в Ворсклі до 2011 року, після чого перебрався в луганську Зорю, де і закінчив кар'єру цього літа.
Олександр Романчук Захисна лінія була самим прогнозованим ланкою в тій збірній, і якщо справа грав Ярмаш, то лівий фланг був повністю у владі Романчука.
Талановитий захисник так і не зумів розкрити свій потенціал повністю, чому заважали і травми. В Динамо він не закріпився, після декількох оренд перебрався в Металіст, де також не зміг стати основним.
Останнім професійним клубом гравця була Ворскла, після чого Романчук виступав в чемпіонаті Києва.
Дмитро Чигринський Наймолодший гравець нашої команди після запасного голкіпера Олександра Рибки, був одним з кращих на турнірі. УЄФА навіть визначив Дмитра в символічну збірну турніру.
Через три роки після Євро Дмитро піде з Шахтаря в Барселону, але не зможе розкритися в повній мірі і повернеться в Донецьк. Повернутися на колишній рівень Чигринський не зумів і через ще п'ять років в Шахтарі перейшов в Дніпро, звідки пішов у грецький АЕК, в якому грає і в даний момент.
Олександр Яценко Капітан і лідер тієї команди. У Яценко, як і у Чигринського, були перспективи вирости в основного гравця збірної, але не склалося. Після рідного Динамо були Харків, Чорноморець, Дніпро, Іллічівець, білоруська Белшина, а закінчилася профі кар'єра капітана в Геліос, де він пізніше став тренувати дітей. Зараз грає в аматорському Соллі Плюс.
Євген Чеберячко В ті часи Чеберячко виступав в півзахисті, це вже пізніше він став центрбеком в Дніпрі. У Харкові Євген, який брав участь у всіх матчах цього Євро, продовжував грати до 2009 року, поки не перейшов в сильніший Дніпро, там же він і продовжує виступати.
Тарас Михалик За півроку до Євро Михалик перейшов із Закарпаття в київське Динамо, де і продовжував грати до 2013 року. Весь цей час він викликався в збірну України, де награв цілих 34 матчі.
У 2013 перебрався в московський Локомотив. Кілька днів тому продовжив контракт з клубом і проведе в ньому вже п'ятий сезон.
Олександр Алієв На тому Євро Алієв відіграв у всіх матчах, хоча тільки раз вийшов в основному складі. Футболіст подавав великі надії. Гравець доріс до рівня лідера Динамо, але так і не зумів стати чимось більшим, ніж пристойний гравець в чемпіонаті України, а у віці 27 років, відверто почав «догравати».
Зараз Алієв повернувся з казахстанського Тараза і грає в Києві за один з аматорських клубів столиці.
Адріан Пуканич Хавбек Шахтаря, який мав за плечима вже два матчі в збірній, тричі виходив у старті, але в фіналі не зіграв. Пуканич, як і багато хто з цієї збірної, не реалізував свій потенціал. Після довгих оренд, він все ж залишив Шахтар і підписав контракт з Іллічівцем.
У 2015 році виїхав до Грузії, де провів один сезон і повернувся на батьківщину. Нинішньої зими підписав контракт з ФК Полтава, але покинув її через кілька днів.
Олександр Максимов Ще один представник ФК Харків в тій збірній. Максимов за свою кар'єру змінив 12 українських клубів, перш ніж відправитися за кордон. Спочатку він виступав в білоруському Торпедо-БелАЗ, а пізніше перебрався в екзотичний чемпіонат Мальти. З місцевим клубом Пемброк у Максимова в січні закінчився контракт.
Артем Мілевський Головна атакуюча міць команди на Євро U-21 в 2006 році. Артем, як і його кращий друг Олександр Алієв, сприймався, як майбутнє не тільки Динамо, але і збірної України.
Однак після кількох років неймовірною гри, яку демонстрували гравці, вони різко почали деградувати в футбольному сенсі, після чого обидва покинули Динамо.
Миля не став шукати варіантів продовження кар'єри в Україні, перебравшись через Чорне море в Газіантеспор. Пізніше була Хорватія (Хайдук і Спліт) і Румунія (Конкордія). Останній сезон Артем провів у російському Тосно, майбутнє гравця в якому на даний момент невизначено.
Руслан Фомін Форвард Шахтаря ще довго належав донецькому клубу, і тільки в 2012 році підписав з Іллічівцем не орендну контракт.
У 2015 вирішив спробувати сили за межами батьківщини (азербайджанська Габала, казахстанський Атирау, грецький Аполлон), але все ж повернувся в який став рідним Маріуполь, з яким вийшов в УПЛ за підсумками минулого сезону.
Максим Фещук На момент Євро Фещук представляв рідні Карпати, в яких грав до 2009 року. Пізніше форвард перебрався в Таврію, де виграв Кубок України.
Після сезону в Говерлі в 2015 році покинув Україну і виступав за Шахтар з Караганди. 2016 рік провів в молдавській Дачії, а в 2017 повернувся в Казахстан, де захищає кольори Тараза.
Решта гравців не були на провідних ролах в команді Михайличенка.
Олександр Рибка (1 вихід на заміну на Євро) - в даний момент грає за турецький Карабюкспор. 2 матчі за основну збірну.
Микола Іщенко (не грав) - захищає кольори кам'янської Стали. 1 матч за основну збірну.
Дмитро Невмивака (не грав) - виступає в чемпіонаті України серед аматорів за запорізьку Таврію.
Сергій Пилипчук (не грав) - єдиний легіонер в тій команді повернувся на батьківщину в 2012, але через сезон перейшов в польську Корону, де відіграв вже 4 сезони.
Іван Кривошеєнко (не грав) - в кінці минулого року покинув Колос з Ковалівки і зараз грає за київські Музичі.
Олексій Годін (2 матчі) - в 2016 році перейшов в ТСК-Таврія, який виступає в чемпіонаті Криму. У першому ж матчі травмувався і більше за клуб не грав.
Олександр Ситник (не грав) - ще в 2014 році почав виступати за аматорські команди київської області. Одноклубник Кривошеєнко і Романчука в ФК Музичі.
Андрій Оберемко (2 матчі) - завершив футбольну кар'єру в 31 рік.
Євген Ширяєв (не грав) - піднявся з Другою Ліги в Першу в складі одеської перлини.