Вячеслав, як розпочалася твоя служба Вітчизні?

В 1996 році був призваний до лав Збройних Сил України на строкову службу. У 1998 році поступив на навчання до школи по підготовці прапорщиків та через півроку закінчив її. Проходив службу в Харківському інституті Військово-Повітряних сил імені Кожедуба на посаді техніка.

Зрозуміло, а як же ти потрапив до Нацгвардії?

В кінці 2013 року, коли розпочались події в Києві, в мене просто заболіла душа, кажу як є, бо мій рідний брат там, я просто не міг стояти осторонь. В 2014 я вже підписав контракт і потрапив до свого брата, на вузол зв'язку військової частини 3005 на посаду техніка радіогрупи.

Як раз в цей час розпочалася антитерористична операція, ти і твій брат в ній приймали участь?

Після призначення на посаду, через 4 місяці я вже був в дорозі на Ізюм. Тоді вже у Слов'янську орудували терористи. І розпочалося масове переміщення сил і засобів для формування базового табору в Ізюмі. Я прибув із екіпажем командно-штабної машини для підтримки та забезпечення зв'язку із підрозділами Національної гвардії, а також взаємодії і підтримки зв'язку з 25 та 95 аеромобільними бригадами. А брат у серпні 2014 року прибув на один із блок-постів в зону АТО для забезпечення зв'язку. В подальшому виконував завдання по забезпеченню зв'язку між штабом та блок постами. Він побував під обстрілами бойовиків, непростий момент, добре, що все обійшлося і він живий та здоровий.

Було таке, щоб ви з братом приймали участь в АТО разом?

Так, де ми тільки не бували - Попасна, Зайцево, Костянтинівка, Лисичанськ. Головним завданням була допомога різним підрозділам по забезпеченню зв'язку між Збройними силами та Національною гвардією. Згадуються мені часи, коли ми з братом та з полковником Вахненко Олександром Олександровичем займалися налаштуванням зв'язку.

Тяжкі часи, та згадувати їх приємно, адже досвід отриманий нами – безцінний. Олександр Олександрович справжній чоловік та офіцер, приємно з ним співпрацювати.

А що ж зараз? Чим ви займаєтесь зараз?

Займаємося тим самим, що і раніше – зв'язком. Адже, знаєте як кажуть: «Зв'язок – це як повітря, коли воно є, його ніхто не помічає, та коли немає, всі одразу його згадують», тож праці завжди вдосталь.

майор Олег Гармаш фото із сімейного архіву братів Ткаченків